Дисфагія і одинофагія

Дисфагія — це суб'єктивне враження труднощів при ковтанні або утрудненого проходження їжі чи рідини з ротової порожнини до шлунку. Може бути таке відчуття, як труднощі у сформуванні харчової грудки та її пересуванні з ротової порожнини до глотки і стравоходу (орофарингеальна дисфагія, син. ротоглоткова), або відчуття залягання за грудиною, розпирання, здавлювання в грудній клітці, перешкоди в стравоході або затримки їжі під час руху грудки через стравохід (стравохідна дисфагія). Крім того, розрізняється функціональна дисфагія, при якій виключені серйозні органічні причини, а також зв’язок симптомів iз кислим гастроезофагеальним рефлюксом.

Одинофагія — це болісне ковтання (біль зазвичай відчувається за грудиною, коли грудка їжі проходить через стравохід). Іноді цей термін також використовується для опису болю в горлі при ковтанні (орофарингеальна одинофагія).

Причини

1. Причини орофарингеальної дисфагії:

1) структурні зміни — запалення (слизової оболонки ротової порожнини, глотки та мигдаликів, абсцес, сифіліс), новоутворення (глотки, язика, дна ротової порожнини), компресія ззовні (зоб, збільшення лімфатичних вузлів), тяжкі дегенеративні зміни у хребті, стани після хірургічних втручань на гортані, лицевому черепі та шиї, стороннє тіло;

2) нервово-м’язові порушення — найчастіше захворювання судин головного мозку (ішемічний інсульт, емболія, внутрішньо-мозковий крововилив), бульбарний та псевдобульбарний синдром, пухлини головного мозку, посттравматичні зміни; рідше спинна сухотка, нейродегенеративні захворювання, екстрапірамідальні синдроми (хвороба Паркінсона, хорея Гентінгтона, пізні дискінезії), периферичні нейропатії (при цукровому діабеті, саркоїдозі, синдромі Шегрена, амілоїдозі), системні захворювання сполучної тканини (системна склеродермія, системний червоний вовчак, дерматоміозит), синдром Гійєна-Барре, дифтерія, ботулізм, передній мієліт (поліомієліт), міастенії та міастенічні синдроми, міопатії (окуло-фарингеальна дистрофія, лице-лопатково-плечева дистрофія (дистрофія Ландузі-Дежеріна), мітохондріальні міопатії, міотонічна дистрофія).

2. Причини стравохідної дисфагії:

1) звуження стравоходу (з’являється при ширині просвіту ≈12 мм) — найчастіше рак стравоходу і кардії, ускладнення гастроезофагеальної рефлюксної хвороби; рідше — дивертикули стравоходу (напр. дивертикул Ценкера), звуження після опіків корозивними речовинами, постмедикаментозне (напр., КCl, саліцилати), після променевої терапії новоутворень в ділянці стравоходу, кільце Шацького, стороннє тіло, загоювання пролежнів після тривалого застосування назогастрального зонда;

2) порушення моторики — ахалазія, дифузний спазм стравоходу (т. зв. штопороподібний стравохід), системна склеродермія, цукровий діабет, хвороба Шагаса, ЛЗ (нітрати, блокатори кальцієвих каналів, естрогени, метилоксантини);

3) стискання стравоходу — вада мітрального клапана серця, загрудинний зоб, пухлини середостіння та бронхів, параезофагеальні грижі, перенесені кардіо- та торакохірургічні операції.

3. Причини одинофагії:

1) езофагіт — інфекційний (викликається грибами [Candida, Histoplasma, Blastomyces], вірусами [ВПГ, ЦМВ, ВІЛ], бактеріями [туберкульозна паличка]), ерозивний (при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі), радіаційний, спричинений ураженням слизової оболонки стравоходу через таблетку (препарати калію, доксициклін, бісфосфонати, НПЗП);

2) рак стравоходу

3) чужорідне тіло в стравоході

4) опіки стравоходу, викликані їдкими речовинами

Діагностика

Дисфагія і одинофагія належать до симптомів «червоних прапорців» → необхідно негайно виключити новоутворення стравоходу й кардії.

1. Суб’єктивне та об’єктивне обстеження: необхідно визначити, чи причина стосується:

1) рото-глоткової фази — є труднощі із формуванням харчової грудки та її пересуванням у напрямку глотки, а також труднощі з початком ковтання як рідини, так і твердої їжі, що може супроводжуватися сухим кашлем під час їжі, виливанням їжі через ніс, поперхуванням, відчуттям подразнення в горлі, чханням, сльозотечею;

2) стравохідної фази — є відчуття перешкоди під час ковтання (зазвичай спершу твердої їжі), розпирання або стискання в грудній клітці, блювання, кашель та відкашлювання, інколи біль під час ковтання.

2. Додаткові методи дослідження:

1) ендоскопія верхнього відділу шлунково-кишкового тракту — обов’язкова в діагностиці стравохідної дисфагії, уможливлює забір біоптатів для гістологічного дослідження з макроскопічно змінених ділянок і браш-біопсії для мікологічного дослідження (при підозрі на мікоз);

2) РГ горла і стравоходу після перорального застосування контрастного засобу —діагностика причин стравохідної дисфагії (порушення моторики стравоходу, наявність дивертикулів, стороннього тіла в стравоході); флюороскопічна оцінка ковтання — при діагностиці орофарингеальної дисфагії);

3) манометрія стравоходу — додаткове дослідження, особливо в діагностиці функціональних порушень нижнього стравохідного сфінктера;

4) pH-метрія стравоходу — необхідна для виключення гастроезофагеальної рефлюксної хвороби з метою діагностики функціональної дисфагії.