українська
Polski
English
Español
портал для лікарів
портал для лікарів
Аквалангіст під водою дихає при вищому тиску, ніж на поверхні (на кожні 10 м тиск зростає на ≈1 атм, тобто на глибині 30 м становить ≈4 атм). Під час занурення у воду знижується об’єм повітря в навколоносових пазухах, середньому вусі та легенях, а кількість кисню та азоту, що розчинені в тканинах зростає. Наслідки занадто швидкого підйому:
1) баротравма — спричинена раптовим підвищенням об’єму повітря і внаслідок тиску в легенях (внаслідок затримки дихання, а найчастіше внаслідок його затримки через паніку), а також у середньому вусі та навколоносових пазухах (якщо виникне обтурація їх з’єднань з носоглоткою). Пошкодження легеневих альвеол настає найчастіше під час швидкого підйому з невеликої глибини (до 10 м). Перші симптоми (зазвичай впродовж 30 хв після підйому на поверхню): кашель, кров'янисте харкотиння, часте дихання, біль в грудній клітці, що посилюється під час дихання, задишка та ціаноз, рідше артеріальна повітряна емболія мозкових та коронарних судин, пневмоторакс (іноді напружений).
2) декомпресійна (кесонна) хвороба — поява у крові та тканинах бульбашок газу (азоту) після підйому з великої глибини (зазвичай >20 м). Симптоми (найчастіше до 3 год після підйому на поверхню, посилюються під час авіаперельоту, як наслідок зниженого тиску в кабіні): легкі — свербіж та почервоніння шкіри, біль м’язів та зв'язок у ділянці великих суглобів; важкі — спричинені наявністю бульбашок газу в кровоносних судинах (легенева емболія) та ЦНС (зазвичай спинний мозок).
1. Витягніть аквалангіста з води.
2. Оцініть його стан (за схемою ABCD →розд. 23.1), при необхідності розпочніть серцево-легеневу реанімацію →розд. 2.1.
3. Повідомте служби невідкладної допомоги (перекажіть інформацію про випадок при зануренні з аквалангом) →розд. 23.1.
4. Якнайшвидше розпочніть оксигенотерапію →розд. 24.20, із використанням кисню в найвищій можливій концентрації.
5. Від потерпілого або свідків зберіть анамнез, який включає: симптоми, що з’явилися під час випадку (якщо вони були повідомлені), час їх появи (або момент втрати свідомості) — під час занурення або підйому після занурення, кількість занурень впродовж останніх днів, глибина, тривалість занурення, інформація про можливі причини випадку, пов’язаного з зануренням (напр., хронічні хвороби, несправність обладнання), тип використаної дихальної суміші (для рекреаційного дайвінгу використовується суміш повітря та кисню, т. зв. нітрокс).
1. Продовжуйте оксигенотерапію з високими концентраціями, полегшуючи таким чином видалення бульбашок газу, а при необхідності, застосуйте механічну вентиляцію.
2. Пацієнта з важкими симптомами декомпресійної хвороби або баротравми легень скеруйте на терапевтичну декомпресію у барокамері. Разом з аквалангістом необхідно доставити його оснащення, тобто, балони, дихальний апарат, манометр та глибинометр або комп’ютер для дайвінгу.
