Тактика ведення пацієнтів із MGUS

Дата: 4 листопада, 2020
Автор: Christopher Hillis

Запис здійснено під час 5th McMaster International Review Course in Internal Medicine (MIRCIM).

Д-р Chris Hillis є доцентом відділення онкології університету МакМастер (Канада) та гематологом у Juravinski Hospital and Cancer Centre (Канада).

Пацієнти з моноклональною гамапатією неуточненого генезу (MGUS), поширеним станом серед людей похилого віку, мають низький ризик прогресування до множинної мієломи. Хто повинен піклуватися про цих пацієнтів: гематологи та онкологи? Чи лікарі загальної практики?

Chris Hillis, MD, MSc: я вважаю, що це чудовий приклад стану, ведення якого можна здійснювати в рамах первинної медичної допомоги.

Звичайно, це захворювання стає дедалі поширенішим у міру старіння населення, принаймні 3 % пацієнтів у віці старше 70 років мають діагноз MGUS. Застосовуючи нові критерії стратифікації ризику ми можемо виокремити популяцію пацієнтів із MGUS, які мають дуже низький ризик прогресування. Якщо у пацієнта моноклональний білок IgG становить <15 г/л, виявлено нормальне співвідношення вільних легких ланцюгів у сироватці крові та відсутні критерії CRAB (критерії органного пошкодження, асоційованого з мієломою  — прим. перекл.; гіперкальціємія, ниркова недостатність, анемія, ураження кісток), ймовірність прогресування через 20 років становить <5 %, і на сьогодні, відповідно до рекомендацій експертів, такі пацієнти не вимагають подальшого спостереження у зв'язку з MGUS.

Якщо пацієнти мають середній або високий ризик, то все ще необхідне щорічне проведення загального аналізу крові та перевірки на наявність CRAB враз із контролем електрофорезу білків сироватки крові. Це може бути зроблено в рамах первинної медичної допомоги, проте часто догляд за пацієнтами з вищим ризиком все ж таки буде здійснювати гематолог-онколог.

Користуючись цією сторінкою МП Ви погоджуєтесь використовувати файли cookie відповідно до Ваших поточних налаштувань браузера, а також згідно з нашою політикою щодо файлів cookie