Запис здійснено під час 5th McMaster International Review Course in Internal Medicine (MIRCIM).
Д-р Леонард Вартофскі (Leonard Wartofsky) — професор медицини у Georgetown University Hospital, голова-емерит Відділу Медицини у Washington Hospital Center, та у минулому президент American Thyroid Association and the Endocrine Society.
У пацієнта старшого віку з гострим епізодом фібриляції передсердь, який отримав аміодарон у відділенні екстреної медичної допомоги, розвинулись ознаки і симптоми тиреотоксикозу. Пацієнту необхідно провести комп’ютерну томографічну ангіографію (КТ-ангіографію) в ургентному порядку. Якою повинна бути наша тактика, раціональна щодо щитоподібної залози?
Leonard Wartofsky, MD, MPH: У випадку аміодарон-індукованого тиреотоксикозу (АІТ) важливо те, який це саме тип тиреотоксикозу.
Аміодарон може викликати так званий 1-й тип або 2-й тип АІТ. AIT 1-го типу виникає у пацієнтів, які в анамнезі завичай мають захворювання щитоподібної залози, зокрема хворобу Грейвса-Базедова, Хашимото, вузловий зоб, тощо. Йод, який міститься в аміодароні, стимулює нормальні або гіперфункційні ділянки надмірно виробляти тиреоїдний гормон. АІТ 2-го типу — це деструктивний тиреоїдит, який типово розвивається у нормальних залозах, малих щитоподібних залозах, і аміодарон руйнує тканину щитоподібної залози та вивільнює гормон.
Ключова проблема полягає в тому, що аміодарон настільки багатий йодом. Це приблизно 39 % йоду. Типова таблетка чи капсула містить 200 мг, що означає 78 мг йоду. Це 78,000 мікрограмів, а нормальна потреба щитоподібної залози у йоді складає приблизно від 100 до 150 мікрограмів. Це величезний надмір йоду і для того, щоб знати, як проводити лікування, необхідно розрізнити, чи це 1-й тип, йод-індукований, чи 2-й тип, аміодарон-індукований.
АІТ 1-го типу можна діагностувати можливо за допомогою захоплення радіоактивного йоду чи сканування сестамібі, однак при АІТ 2-го типу захоплення йоду не відбуватиметься у зв’язку з деструкцією і цього робити не слід. При АІТ 1-го типу, оскільки нормальна тиреоїдна функція ще деякою мірою збережена, ми можемо лікувати пацієнта антитиреоїдними лікарськими засобами (пропілтіоурацил чи тіамазол). При АІТ 2-го типу лікувати будемо стероїдами; антитиреоїдні лікарські засоби не показані та не ефективні.
У випадку пацієнта, якого ви описали, що мав експозицію до аміодарону, нам необхідно знати, чи це АІТ 1-го типу чи 2-го типу, для того, щоб продовжувати терапію, а також знати, що стосується вашого питання, чи безпечним було б проводити наступне навантаження йодом. На мою думку, це безпечно. Якщо вкрай важливо провести КТ-дослідження чи дослідження з контрастуванням, судинне дослідження з метою лікування гострої коронарної події, у такому разі ми це робимо. Додатково можна застосувати інші речовини, що заблокують поглинання йоду щитоподібною залозою, наприклад тіоціанат чи перхлорат, і тоді можна безпечно ввести дозу йодовмістного контрасту.