Персистуючі неврологічні симптоми та когнітивні порушення в амбулаторних пацієнтів, інфікованих SARS-CoV-2

Скорочення: ПЛР — полімеразно-ланцюгова реакція, COVID-19 (англ. coronavirus disease 2019) — захворювання, спричинене новим коронавірусом SARS-CoV-2, IDSA (англ. Infectious Diseases Society of America) — Американське товариство інфекційних хвороб, NIH (англ.National Institutes of Health) — Національний інститут охорони здоров’я США, PROMIS (англ.Patient Reported Outcome Measurement Information System) — інформаційна система вимірювання результатів, повідомлених пацієнтом, SARS-CoV-2 (англ. severe acute respiratory syndrome coronavirus 2) — коронавірус тяжкого гострого респіраторного синдрому 2 

Вступ

Дослідження показують, що неврологічні симптоми різного ступеня тяжкості зустрічаються у 36,4–82,3% пацієнтів, госпіталізованих через COVID-19 в усьому світі. Неврологічні, легеневі, кардіологічні та гастроентерологічні порушення можуть зберігатися протягом тривалого часу після перенесеного інфікування SARS-CoV-2, будучи проявом синдрому тривалого COVID (long COVID). За оцінками, майже 80% пацієнтів з COVID-19 не потребують госпіталізації, проте дані показують, що у деяких людей розвиваються стійкі і тривалі клінічні симптоми, незважаючи на легкий перебіг інфекції. Цих пацієнтів називають COVID-19 "long haulers" (“далекобійники”, “із затяжним COVID-19”). Дослідники підкреслюють, що у частини пацієнтів COVID-19 "long haulers" були позитивні результати ПЛР-тесту на наявність SARS-CoV-2 в моменті появи клінічних симптомів, але багато хто з них не відповідали критеріям проведення тестування на початку пандемії або мали негативний результат після зникнення респіраторних симптомів, що ускладнює оцінку точного числа цих пацієнтів. Крім того, у деяких пацієнтів не було виявлено антитіл до SARS-CoV-2, коли на ринку з'явилися перші серологічні тести (через транзиторну продукцію антитіл або обмежену чутливість тесту).

Мета роботи

Метою дослідження було оцінити наявність неврологічних симптомів і когнітивних дисфункцій у пацієнтів, що не були госпіталізовані з приводу COVID-19, відповідають критеріям "long haulers", та які звернулися в клініку Neuro-Covid-19.

Методи

Тип дослідження: проспективний аналіз.

Досліджувана група: 50 пацієнтів із зараженням SARS-CoV-2, лабораторно підтвердженим методом ПЛР.

Контрольна група: 50 пацієнтів із негативним результатом дослідження на наявність SARS-CoV-2, які відповідають критеріям включення в дослідження.

Критерії включення: наявність клінічних симптомів COVID-19 (відповідно до клінічних настанов Американського товариства інфекційних захворювань (Infectious Diseases Society of America — IDSA), особи, яким не була потрібна госпіталізація з приводу пневмонії або гіпоксемії, а також збереження неврологічних симптомів протягом не менше 6 тижнів з моменту появи симптомів, пов'язаних із COVID-19.

Аналізовані параметри: якість життя з точки зору когнітивних функцій і стомлюваності (PROMIS), оцінка когнітивних функцій.

Результати

Проаналізовано 50 пацієнтів із позитивними і 50 осіб із негативними результатами тесту на наявність SARS-CoV-2. Середній вік пацієнтів склав 43,2 (± 11,3) року, 70% становили жінки, 88% — європеоїдної раси. Всього по телефону було проконсультовано 48 пацієнтів, і 52 людини звернулися особисто. З 50-ти пацієнтів із позитивним результатом тесту на наявність SARS-CoV-2 38 (76%) мали позитивний результат тесту ПЛР, а 28 (56%) мали позитивний серологічний тест на антитіла проти SARS-CoV-2, а тільки 16 пацієнтів (32% ) мали позитивні результати обох тестів. Найбільш частими супутніми захворюваннями, діагностованими до постановки діагнозу COVID-19 в аналізованих групах, були: депресія/тривога (42%), аутоімунні захворювання (16%), безсоння (16%), хвороби легенів (16%) і хронічний головний біль (14%). Між двома групами не було суттєвих демографічних відмінностей. Було відмічено, що пацієнти з позитивним результатом тесту на наявність SARS-CoV-2 були більш схильні до депресії/тривоги у зв'язку з діагнозом COVID-19 в порівнянні з пацієнтами з негативним результатом тесту (26/50 [52%] проти 16/50 [36%]; p = 0,07).

За пацієнтами здійснювалося спостереження впродовж в середньому 4,72 місяці з моменту появи симптомів у групі SARS-CoV-2 (+) і 5,82 місяця в групі SARS-CoV-2 (-) (p = 0,002). Майже 67,8% пацієнтів з SARS-CoV-2 (+) відповіли, що вони повернулися до свого стану здоров'я перед захворюванням, а в групі SARS-CoV-2 (-) 60,3% (p = 0,09). Медіана кількості неврологічних симптомів, про які повідомляли пацієнти, становила 5, і загалом 85% пацієнтів повідомили принаймні про чотири симптоми, не було виявлено значних відмінностей між аналізованими групами. Найбільш часті симптоми включали: неспецифічні когнітивні симптоми, описані пацієнтами як «мозковий туман» (81%), головний біль (68%), оніміння/поколювання (60%), дисгевзія (59%), втрата нюху (55%), біль м'язів (55%), запаморочення (47%), біль (43%), нечіткість зору (30%) і шум у вухах (29%). Багато пацієнтів повідомляли про варіабельність тяжкості симптомів, і більшість з них повністю не зникли. Наприклад, 33/55 (60%) пацієнтів все ще відчували аносмію різного ступеня вираженості. Аналіз показав суттєві відмінності між групами щодо частоти аносмії та нечіткості зору — про втрату нюху частіше повідомляли пацієнти з SARS-CoV-2 (+) (37/50 [74%] проти 18/50 [36%], p <0,001), а про порушення зору — особи з SARS-CoV-2 (-) (21/50 [42%] проти 9/50 [18%], p = 0,02). Аналіз інших (не-неврологічних) симптомів показав, що найбільш частими з них були: втома (85%), депресія/тривога (47%), задишка (46%), біль у грудній клітці (37%), безсоння (33%), аритмії і коливання артеріального тиску (30%) та шлунково-кишкові симптоми (29%) без істотних відмінностей між групами.

Також було проведено повне неврологічне обстеження 52 пацієнтів, які самостійно звернулися в клініку, і обмежене обстеження 48 пацієнтів, яких консультувати по телефону. Загалом, 53% пацієнтів мали аномальні результати обстеження, найбільш частими симптомами були дефіцит короткострокової пам'яті (32%) і дефіцит уваги (27%). Проведене неврологічне обстеження не показало значущої різниці між двома групами, проте дисфункція черепних нервів частіше зустрічалася в групі SARS-CoV-2 (+) (5/50 [10%] порівняно з 0/50 [0%]; р = 0,06).
Аналіз лабораторних показників (маркерів запалення) не виявив значних відмінностей між групами. Багато пацієнтів до того, як був діагностований COVID-19, приймали або почали застосовувати після постановки діагнозу антидепресанти (31%), бензодіазепіни (19%) і габапентин (11%).

Аналіз щодо повідомленої пацієнтом якості життя з точки зору когнітивних функцій і стомлюваності, оцінений за допомогою інструменту PROMIS і NIH, не показав значних відмінностей між групами, а медіана T-score вказувала на помірне погіршення якості життя і стомлюваність, а також когнітивні дисфункції – від слабко виражених до помірних – в обох групах. Однак у порівнянні з загальною популяцією США обидві групи мали гірші показники якості життя з точки зору когнітивних функцій і стомлюваності.