Пероральна алерген-специфічна імунотерапія при алергії на лісові горіхи

Скорочення: АСІТ — алерген-специфічна імунотерапія, ДІ — довірчий інтервал, ШПТ — шкірні прик-тести, DBPCFC — подвійна сліпа плацебо-контрольована провокаційна проба з їжею, IQR — міжквартильний розмах, OFC — відкрита провокаційна проба з їжею,OR — відношення шансів.

Пероральна алерген-специфічна імунотерапія (АСІТ), яка захищає пацієнтів з IgE-опосередкованими харчовими алергіями від алергічних реакцій, викликаних випадковим вживанням алергену, може поліпшити якість їх життя. Ефекти пероральної АСІТ в цьому плані досі не були оцінені щодо лісового горіха — алергену, який відносно часто є причиною харчової алергії в Європі.

Метою дослідження, опублікованого в "Journal of Allergy and Clinical Immunology in Practice", було визначити реакцію на пероральну АСІТ у дітей із алергією на лісові горіхи та виявити предикторні чинники ефективної пероральної АСІТ.

У дослідження залучено пацієнтів віком <18-ти років з алергією на лісовий горіх, діагностованою на основі анамнезу (алергічна реакція після вживання лісового горіха), з підтвердженою алергією (позитивний результат шкірного прик-тесту [ШПТ] або наявність алерген-специфічних антитіл IgE для лісового горіха) і позитивним результатом подвійної сліпої плацебо-контрольованої провокаційної проби (DBPCFC) з лісовим горіхом. Проявами алергії на лісовий горіх, які раніше спостерігалися в учасників дослідження, були: кропив'янка (32,6 %), ангіоневротичний набряк (35,5 %), набряк гортані (4,9 %), блювота з болем у животі (4,9 % ) і анафілаксія (2,0 %).

Пероральна АСІТ з використанням лісового горіха проводилася в учасників дослідження протягом принаймні 6-ти місяців. Пацієнти, які переносили 1635 мг білка лісового горіха (кількість, що міститься в середньому в 8 лісових горіхах), вважалися хворими, у яких була досягнута толерантність до алергену. У рамах дослідження проводилася відкрита провокаційна проба (OFC) для визначення відсотка осіб із толерантністю до алергену після 6-ти місяців проведення пероральної АСІТ і виявлення зв'язку між вихідними змінними та ефективністю пероральної АСІТ. Також була запланована оцінка частоти небажаних реакцій, пов'язаних з пероральною АСІТ, та їх вираженості. Для дослідження було відібрано 100 пацієнтів у віці 3–9 років (чоловіча стать — 64 %, медіана віку — 5 років, IQR: 3–9). Відсоток пацієнтів, які досягли толерантності до лісового горіха після 6-ти місяців пероральної АСІТ, склав 34 % (95 % ДІ: 25–44). У разі більш тривалої пероральної АСІТ цей відсоток був вищим (44 % після 12-ти місяців пероральної АСІТ). Медіана дози, що викликає реакцію (яку визначено, як кількість білка лісового горіха, що викликає реакцію гіперчутливості під час OFC) в результаті 6-місячної пероральної АСІТ збільшилася зі 106 мг (IQR: 51–249) до 523 мг (IQR: 190–1635) (p <0,0001). У той же час діаметр пухиря, що утворюється під час ШПТ з лісовим горіхом, зменшився в середньому на 5 мм (IQR: 2–7).

Мультифакторний аналіз виявив взаємозв'язок між ефективною пероральною АСІТ і більш старшим віком (OR: 1,5, 95 % ДІ: 1,2–2,2), меншим початковим діаметром пухиря під час ШПТ з лісовим горіхом (OR: 0,61, 95 % ДІ: 0,4–0,8), нижчою початковою концентрацією специфічних для лісового горіха IgE-антитіл (OR: 0,86, 95 % ДІ: 0,72–0,98) і відсутністю алергії на кеш’ю (OR: 0,42 , 95 % CI: 0,12–0,64). Небажані ефекти пероральної АСІТ, які виникли у 30 % пацієнтів, включали: біль в животі і нудоту (23,7 %), кропив'янку (6,6 %) і ангіоневротичний набряк ротової порожнини (1,3 %). Не було зареєстровано серйозних або життєзагрожуючих небажаних ефектів пероральної АСІТ.