Діагностична стратегія визначення антинуклеарних антитіл

Дата: 5 жовтня, 2020
Автор: Katarzyna Fischer

Скорочення: РНІФ — реакція непрямої імунофлуоресценції, СЗСТ — системні захворювання сполучної тканини, ССД — системна склеродермія, СЧВ — системний червоний вовчак, СШ — синдром Шегрена, ACR — American College of Rheumatology, ANA (anti‑nuclear antibodies) — антиядерні антитіла, EULAR — European League Against Rheumatism.

Скринінговий тест — титр антинуклеарних антитіл

Протягом багатьох років «золотим стандартом» було використання в скринінгових тестах реакції непрямої імунофлуоресценції  (РНІФ) і клітинної лінії HEp-2. Тест використовується для визначення типу світіння і оцінки титру антинуклеарних антитіл (ANA). Крім того, також можна використовувати зрізи тваринних тканин (в основному печінки мавпи або щура) або інші клітинні лінії. Огляд літератури показує, що при дослідженні зразків сироватки дорослих у лабораторіях використовується початкове розведення від 1:40 до 1:160 (в більшості установ використовується розведення 1:80), а дитячі зразки розводять від 1:20 до 1:40. У міжнародних рекомендаціях щодо визначення ANA, опублікованих у 2014 році, підкреслюється, що правильне проведення оцінки ANA методом РНІФ залежить від використовуваних реагентів, лабораторного обладнання та інших локальних умов, а це передбачає, щоб кожна установа розробила свої власні порогові значення (cut-off) для титру ANA. Позитивний результат — це титр >95-го перцентиля для здорової популяції. На думку експертів, для дорослих при діагностиці системних захворювань сполучної тканини (СЗСТ) достатньо порогового значення 1:160.

Однак останні класифікаційні критерії СЧВ, розроблені фахівцями EULAR/ACR і опубліковані в 2019 році, вказують, що при підозрі на це захворювання значущим вважається титр ANA ≥1:80. Літературні дані на основі аналізу більше 13000 зразків підтверджують, що такі значення титру ANA є найбільш чутливими (98 %). Також слід підкреслити, що наявність ANA є основним критерієм, що дозволяє провести подальшу класифікацію пацієнта. Таким чином, в аспекті останніх даних обґрунтованим,  або навіть необхідним вважається використовувати початкове розведення зразків сироватки у дорослих 1:80 і повідомляти про позитивні результати при отриманні реактивності зразків вже на етапі вихідного титру. Також й надалі тривають дискусії щодо визначення рівня скринінгового титру для зразків, забір яких проведено у дітей віком <16-ти років. Переважає думка, що він повинен становити 1:40, хоча прямих доказів необхідності виділення окремих порогових значень для зразків від педіатричних пацієнтів немає, а деякі країни (напр., Бразилія) використовують єдині критерії для всіх пацієнтів, незалежно від віку. Використання інших діапазонів скринінгового титру у дітей продиктовано радше практичними міркуваннями, оскільки менші діапазони скринінгових титрів включені в критерії для окремих аутоімунних захворювань (напр., аутоімунного гепатиту). Також пропонується розділити титри ANA, які оцінюються як в педіатричних зразках, так і в зразках, забраних від дорослих, на низькі (від 1:40 до 1:80), середні (від 1:160 до 1:320) і високі (≥1:640). Прийнятні альтернативні методи скринінгу включають твердофазні дослідження на основі імуноферментного аналізу або хемілюмінесцентні дослідження з використанням суміші високоочищених антигенів.

Скринінговий тест — типи світіння антинуклеарних антитіл

Відповідно до згаданих міжнародних рекомендацій, на основі мікроскопічної картини з використанням клітинної лінії HEp-2 можна виділити наступні типи світіння клітинного ядра і/або цитоплазми:

- найбільш поширені (основні) ядерні типи світіння:

а) гомогенний — аутоантитіла анти-нДНК та які реагують з нуклеосомами (anti-nucleosome antibodies – aNuA), гістонами (anti-histone antibodies AHA), HMG (high mobility group proteins)

б) гранулярний (плямистий):

- великогранулярний — аутоантитіла, що реагують зокрема з РНП (aRNP — U1-snRNP), Sm (aSm - U2-6 snRNP), білками ядерного матриксу

- дрібногранулярний — аутоантитіла, що реагують  зокрема з SS-A/Ro (aSS-A/Ro), SS-B/La (aSS-B/La), Scl-70, Мі-2 (aMi-2) , Ku (aKu)

в) центромерний — аутоантитіла, що реагують з центромерними білками A, B, C, F (ACA)

г) ядерцевий — аутоантитіла, що реагують з PM-Scl (aPM-Scl), РНК-полімеразою I, NOR-90, РНКазою P, нуклеоліном, URNP, U3-RNP, To/Th, фосфопротеїном B23/нуматріном

- найбільш поширені (основні) цитоплазматичні типи світіння:

а) дифузний (по типу milky way) — напр., аутоантитіла, що реагують з рибосомним білком P (ARPA), Jo-1 (aJo-1), треоніл-тРНК-синтазою (PL-7), аланіл-тРНК-синтазою (PL-12), ізолейцин-тРНК-синтазою (OJ), гліцил-тРНК-синтазою (EJ), частинкою, що розпізнає сигнал (signal recognition particle – SRP),

б) дрібногранулярний — напр., аутоантитіла, що реагують з мітохондріями (anti-mitochondrial antibodies — AMA)

- більш рідкісні ядерні типи світіння:

а) мембранний (раніше периферичний, крайовий) — аутоантитіла, що реагують з ламіном A, B1, B2 і C, глікопротеїном gp210, нуклеопорином, рецептором для ламіну B

б) щільний дрібногранулярний — аутоантитіла, що реагують з DFS70/LEDGF-P75

в) плямистий (гранулярний), типовий для аутоантитіл, що реагують з ядерним антигеном проліферуючих клітин (proliferating cell nuclear antigen — PCNA)

г) ядерцевий типу "clumpy" — аутоантитіла, що реагують з фібриларином (U3-snRNP),

д) nuclear dots — аутоантитіла, що реагують з Sp100, PML, p80- coilin

е) центросома/центріолі центріолі, midbody (MSA-2), енолаза, NIN, PCNT

ж) мітотичне веретено — аутоантитіла, що реагують з NuMA-1/MSA-1

- більш рідкісні цитоплазматичні типи світіння:

а) тип, пов'язаний з наявністю аутоантитіл до білків цитоскелету напр., аутоантитіла, що реагують з тропоміозіном, віментином, актином, цитокератином

б) апарат Гольджі — пов'язаний з наявністю аутоантитіл до білків апарату Гольджі (гольджінів) джіантин, гольджін-245, гольджін-110, гольджін-97, гольджін-95 та ін.

в) великогранулярний — напр., аутоантитіла, що реагують з лізосомами і пероксисомами

г) інші — наприклад, по типу "rings and rods".

Інша класифікація типів світіння ANA, розроблена International Consensus on Antinuclear Antibody Patterns (ICAP), включає чотири групи (див. Таблицю):

1. негативний результат (AC-0)

2. ядерний (АС-1 АС-14 і АС-29)

3. цитоплазматичний (AC-15 AC-23)

4. пов'язаний з мітотичним апаратом (AC-24 AC-28).

Підтверджуючий тест

Мета цього етапу  визначення антигенної специфічності аутоантитіл. Найчастіше використовуються імунологічні методи (імуноферментні, радіоімунні, хемілюмінесцентні), імуноблотинг і вестерн-блот. Додатково, за підтвердження присутності анти-нДНК можна використовувати метод РНІФ з використанням в якості субстрату Crithidia luciliae. Результат тесту підтвердження завжди слід інтерпретувати в контексті скринінгового тесту. В обґрунтованих випадках (суттєве клінічне показання) цей тест проводиться навіть тоді, коли на першому етапі був отриманий негативний результат. Особливо це може стосуватись випадків, коли є підозра на aJo-1, aSS-A/Ro і ARPA.

Таблиця 1. Частота зустрічальності окремих антинуклеарних антитіл при системному червоному вовчаку

Антиген

Тип світіння на клітинній лінії HEp-2/ номенклатура ICAP

Частота зустрічальності у %

двониткова ДНК

гомогенний/ AC-1

40–100

однониткова ДНК

реакція відсутня/ AC-0

70–95

гістони

гомогенний/ AC-1

50–80

нуклеосоми

гомогенний/ AC-1

60–100

U1-snRNP

плямистий/ AC-5

13–32

Sm

плямистий/ AC-5

10–40

SS-A/Ro

плямистий/ AC-4

40–60

SS-B/La

плямистий/ AC-4

6–25

PCNA

плямистий/ AC-13

1–3

ARPA

цитоплазматичний/ AC-19

10–40

Ku

плямистий/ AC-4

близько 10

Таблиця 2. Частота зустрічальності окремих антинуклеарних антитіл при  змішаному захворюванні сполучної тканини

Антиген

Тип світіння на клітинній лінії HEp-2/ номенклатура ICAP

Частота зустрічальності у %

U1-snRNP

плямистий/ AC-5

близько 100

однониткова ДНК

реакція відсутня/ AC-0

20-50

Таблиця 3.  Частота зустрічальності окремих антинуклеарних антитіл при системній склеродермії (ССД)

Антиген

Тип світіння на клітинній лінії HEp-2/ номенклатура ICAP

Частота зустрічальності у %

Scl-70

плямистий/ AC-29

40–65 – дифузна ССД,
10–15 – обмежена ССД

центромери

центромерний/ AC-3

3–12 – дифузна ССД,
57–82 – обмежена ССД

PM-Scl

ядерцевий/ AC-8

1-16

фібриларин

ядерцевий/ AC-9

6-8

РНК-полімерази

ядерцевий/ AC-10

4-23

SS-A/Ro

плямистий/ AC-4

до 9

SS-B/La

плямистий/ AC-4

до 10

U1-snRNP

плямистий/ AC-5

до 10

Таблиця 4. Частота зустрічальності окремих антинуклеарних антитіл при поліміозиті та дерматоміозиті

Антиген

Тип світіння на клітинній лінії HEp-2/ номенклатура ICAP

Частота зустрічальності у %

Jo-1

цитоплазматичний/AC-20

20-30 (до 70 при антисинтетазному синдромі)

PM-Scl

ядерцевий/ AC-8

8–12

Mi-2

плямистий/ AC-4

10 (ювенільна форма) –31 (у дорослих)

PL-7

цитоплазматичний/ AC-19

1-5

PL-12

цитоплазматичний/ AC-19

1-5

EJ

цитоплазматичний/ AC-19

1-3

OJ

цитоплазматичний/ AC-19

1-3

KJ

цитоплазматичний/ AC-19

<1

SS-A/Ro52

плямистий/ AC-4

до 50

Таблиця 5. Частота зустрічальності окремих антинуклеарних антитіл при синдромі Шегрена (СШ)

Антиген

Тип світіння на клітинній лінії HEp-2/ номенклатура ICAP

Частота зустрічальності у %

SS-A/Ro

плямистий/ AC-4

60–96 при первинному СШ,
40–80  при вторинному СШ

SS-B/La

плямистий/ AC-4

40–70 при первинному СШ,
10–50 при вторинному СШ

однониткова ДНК

немає/ AC-0

близько 13

Дивіться також

Користуючись цією сторінкою МП Ви погоджуєтесь використовувати файли cookie відповідно до Ваших поточних налаштувань браузера, а також згідно з нашою політикою щодо файлів cookie