Диспепсія

Диспепсія означає появу неприємного епігастрального болю, що виникає впродовж ≥1-го місяця. Біль можуть супроводжувати::  відчуття переповнення шлунку після прийому їжі (неприємне відчуття затримки їжі у шлунку), раннє відчуття насичення (непропорційне до кількості спожитої їжі, яке не дозволяє закінчити прийом їжі), нудота, блювання. Термін диспепсія не включає в себе печію (печіння у загрудинній ділянці), хоча печія часто співіснує разом з диспепсією.

Патомеханізм та причини

1. Органічна диспепсія: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ), постмедикаментозне пошкодження слизової оболонки шлунка, дванадцятипалої кишки або стравоходу (ацетилсаліцилова кислота та інші НПЗП, деякі пероральні антибіотики [в основному доксициклін, еритроміцин, ампіцилін], наперстянка, теофілін, солі заліза або калію, блокатори кальцієвих каналів, нітрати, ГК, бісфосфонати), виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки, захворювання жовчовивідних шляхів, гепатит, панкреатит або несправжні кісти підшлункової залози, злоякісні пухлини (шлунка, підшлункової залози, товстого кишківника), кишкова ішемія, аневризма черевної аорти.  

2. Функціональна диспепсія: діагноз ставиться, якщо диспепсія триває ≥3 міс. (з початком симптомів ≥6 міс. тому), проте, не було виявлено органічного захворювання (навіть при ендоскопії верхнього відділу ШКТ), яке могло б пояснити виникнення симптомів. Симптоми не зникають після дефекації, а також не пов’язані зі зміною частоти випорожнень або виглядом калу (ознаки синдрому подразненого кишківника).

Діагностика

1. Об’єктивне і суб’єктивне обстеження: необхідно визначити: як довго тривають симптоми; чи пов’язані вони з типом їжі та часом її споживання; чи наявний метеоризм (може вказувати на синдром подразненого кишківника) або печія та кисла відрижка (вказує на ГЕРХ); чи є нормальними ритм випорожнень і консистенція калу (наявність відхилень, а також зникнення болю після випорожнення вказують на синдром подразненого кишківника); які ЛЗ приймає хворий (виключте ЛЗ, що викликають диспепсію, особливо НПЗП); чи наявні тривожні симптоми (зниження маси тіла без наміру схуднути, біль у животі, що порушує сон, жовтяниця, шлунково-кишкова кровотеча, гіпохромна анемія, дисфагія, рецидивуюче блювання, пухлина в епігастрії).

2. Допоміжні дослідження: метою виявлення/виключення органічної причини: загальне дослідження крові; УЗД черевної порожнини (виконується при наявності тривожних симптомів); ендоскопія верхнього відділу ШКТ (основний метод при недіагностованій диспепсії; необхідно зробити негайно, якщо диспепсія супроводжується ≥1 тривожним симптомом, а у пацієнтів у віці ≥45 р. з диспепсією — у кожному випадку.

Алгоритм дії і лікування

1. Органічна диспепсія: необхідно провести лікування основного захворювання, припинити прийом (якщо можливо) лікарських засобів, що викликають диспепсію. У разі співіснування печії та диспепсичних симптомів, слід поставити попередній діагноз ГЕРХ та розпочати емпіричне лікування інгібітором протонної помпи (ІПП; препарати та дозування →розд. 4.7). Якщо диспепсичні симптоми продовжуються, незважаючи на відповідне лікування, ГЕРХ є малоймовірною причиною скарг.

2. Функціональна диспепсія: необхідно призначити дослідження на наявність Н. Pylori (напр., визначення антигенів у калі) і, якщо результат позитивний, застосувати ерадикаційне лікування →розд. 4.7. Якщо результат негативний або немає покращення після ерадикаційної терапії → необхідно застосовувати ІПП або Н2-блокатор (як альтернатива — антациди); можна спробувати проводити терапію амітриптиліном 10–25 мг перед сном впродовж 8–12 тижн. (у разі позитивного ефекту продовжити лікування до ≈6 міс.). Слід рекомендувати пацієнту кинути палити, уникати прийому їжі чи напоїв, які викликають або посилюють симптоми, а також часті прийоми малих порцій їжі. Корисною може бути психотерапія.

Користуючись цією сторінкою МП Ви погоджуєтесь використовувати файли cookie відповідно до Ваших поточних налаштувань браузера, а також згідно з нашою політикою щодо файлів cookie