Асцит

Накопичення вільної рідини у черевній порожнині. 

Етіологія та патогенез

Головні механізми: портальна гіпертензія, гіпоальбумінемія, запальні або неопластичні зміни очеревини, порушення відтоку лімфи з органів черевної порожнини.

Причини: цироз печінки (≈75 %), новоутворення (≈10 %), серцева недостатність, туберкульоз, панкреатит, ідіопатичний асцит в осіб, які перебувають на гемодіалізі, пошкодження лімфатичної протоки, нефротичний синдром, ексудативна ентеропатія, системний червоний вовчак, гіпотиреоз, інфекційні захворювання (амебіаз, трихінельоз, бруцельоз, сальмонельоз, хламідіоз, хвороба Уіппла), тромбоз портальної вени, синдром Бадда-Кіарі, синдром Мейгса, травма, хірургічне ушкодження лімфатичної протоки або сечоводу.

Класифікація асциту в залежності від об’єму рідини:

1) легкий (1-й ступінь) — невелика кількість рідини, яку можна виявити за допомогою УЗД;

2) помірний (2-й ступінь) — помірне збільшення окружності живота, асцит можна виявити під час фізикального обстеження;

3) тяжкий/масивний (3-й ступінь) — значне збільшення окружності живота, можна зауважити його напруження зі згладженістю пупка або пупковою грижею.

Діагностика

1. Суб’єктивне та об’єктивне обстеження: симптоми основного захворювання. На портальну гіпертензію як основну причину асциту вказують: розширення вен черевної стінки внаслідок розвинутого колатерального порто-кавального кровообігу (між пупковою веною та венами черевної стінки або між нижньою брижовою веною та параректальними сплетіннями) та збільшення селезінки. Мала печінка щільної консистенції вказує на цироз; тверда та з вузлуватою поверхнею — неопластичні зміни.

2. Допоміжні дослідження

1) візуалізаційні дослідження — УЗД та КТ, дозволяють підтвердити наявність вільної рідини у черевній порожнині, визначення її кількості, а також часто з’ясування її причини (напр. цироз печінки, пухлина яєчника);

2) дослідження асцитичної рідини (отриманої шляхом лапароцентезу →розд. 24.11) — визначення концентрації альбуміну, загального білкa, глюкози, тригліцеридів, білірубіну та активності ЛДГ й амілази; аналіз кількості та типу клітин (діагностика спонтанного бактеріального перитоніту, неопластичні клітини); посів (за підозри на спонтанний бактеріальний перитоніт або туберкульоз). Визначення причини асциту на підставі дослідження асцитичної рідини →розд. 27.6.

Лікування

Етіотропна терапія. За наявності показань — терапевтичний лапароцентез.