Cечовиділення, порушення

1. Дизурія: болісне та/або утруднене сечовиділення (краплями або слабкий чи переривчастий струмінь). Може супроводжуватися відчуттям печіння в сечівнику (уретрі) або позовами до сечовипускання. Причини: захворювання уретри (найчастіше — запалення), сечового міхура (як правило, інфекція сечових шляхів), передміхурової залози (найчастіше — доброякісна геперплазія, але також пухлинні процеси), сечоводів, ниркових мисок та нирок, а також статевих органів у жінок, психічні розлади. Діагностика: анамнез (необхідно пам’ятати про захворювання, що передаються статевим шляхом) та фізикальне обстеження, що охоплює зовнішнє вічко сечівника і статеві органи, у чоловіків обстеження передміхурової залози; гінекологічне обстеження; загальний аналіз сечі з осадом; посів сечі при підозрі ІСШ; аналіз та/або посів виділень із сечівника (уретри) при підозрі інфекції, що передається статевим шляхом; УЗД сечовивідної системи. Після виключення відомих причин дизурії необхідно розглянути можливість психогенного розвитку симптомів.

2. Олігурія: виділення сечі <500 мл (<70 мл на 10 кг маси тіла) на добу.

3. Анурія: виділення <100 мл сечі на добу. Причини: гостре пошкодження нирок (ГПН: преренальне, ренальне і постренальне), термінальна стадія ниркової недостатності, що вимагає нирково-замісної терапії. Діагностика: визначення форми і причини ГПН, диференціація з хронічною хворобою нирок (ХХН) →розд. 14.1.

4. Полакіурія — сечовипускання >8-ми разів протягом дня.

5. Поліурія: стійка екскреція >2500 мл сечі на добу. Це прояв надмірної екскреції води нирками, що може бути наслідком:

1) порушення концентрування сечі (ГПН, ХХН, центральний або нирковий нецукровий діабет, гіперкальціємія, гіпокаліємія);

2) діуретичного ефекту ЛЗ (діуретики) або осмотичного діурезу (напр., декомпенсований цукровий діабет);

3) надмірного надходження рідини (напр., психогенна полідипсія).

6. Нетримання сечі: мимовільне часткове або повне спорожнення сечового міхура. Може мати тимчасовий або постійний характер.

Причини тимчасового нетримання сечі:

1) психічні порушення (напр. гостре маячіння, депресія, психоз);

2) захворювання нервової системи (напр. епілептичні напади);

3) цистит, уретрит і/або вагініт;

4) поліурія (→вище);

5) ЛЗ (напр. α1-блокатори, антихолінергічні ЛЗ [трициклічні антидепресанти, антигістамінні ЛЗ, антипсихотичні ЛЗ], ЛЗ, що застосовуються при лікуванні хвороби Паркінсона, блокатори кальцієвих каналів, мізопростол).

Хронічне нетримання сечі може бути:

1) стресове — причиною є зниження тонусу м’язів тазового дна. Мимовільне витікання сечі через підвищення внутрішньоміхурового тиску під час фізичних навантажень, кашлю, чхання або сміху.

2) імперативне — причиною є неправильна та надмірна активність м'язів сечового міхура, що характеризується дуже сильним позивом до негайного сечовипускання з неконтрольованим виділенням сечі зазвичай протягом декількох секунд;

3) від переповнення — причиною є перешкода відтоку сечі з сечового міхура, який наповнюється, розтягується, і сеча постійно або періодично мимовільно витікає.