українська
Polski
English
Español
портал для лікарів
портал для лікарів
Гострий первинний гломерулонефрит (ГГН) ― це раптово виникаюче захворювання ниркових клубочків, що пов'язане з наявністю імунних комплексів після інфікуванням β-гемолітичним стрептококом групи А (дуже рідко ― іншими бактеріями або вірусами).
КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГ
Випадки захворювань трапляються переважно весною і восени, частіше у дітей (найчастіше ГН зустрічається у дітей шкільного віку); у дорослих ГГН становить тільки 10 % від усіх випадків ГН. Захворювання розвивається раптово, зазвичай, через 1–3 тиж. після перенесеного стрептококового фарингіту, або через 2–3 тиж. після появи шкірних змін стрептококової етіології. Основні клінічні симптоми ГГН поєднуються в т. зв. тріаду Аддіса: набряки (85 %), артеріальна гіпертензія (60–80 %) і зміни в сечі (мікрогематурія, еритроцитарні циліндри). Протеїнурія має субнефротичний характер, тому набряки незначні, в основному під очима, рідко ― генералізовані. Загальні симптоми: нездужання, втрата апетиту, іноді нудота і блювання. Може спостерігатись олігурія або анурія з ознаками гострого пошкодження нирок, яке вимагає лікування діалізом (в ≈5 % пацієнтів). Безсимптомнi випадки ГН у 4–5 разів частіші, ніж симптоматичні.
1. Загальний аналіз сечі: протеїнурія і зміни в осаді сечі (еритроцити та еритроцитарні циліндри).
2. Дослідження крові: підвищення титру антистрептолізину О (ACЛ-О), зустрічається у 90 % пацієнтів після стрептококової інфекції верхніх дихальних шляхів і у 50 % після інфекцій шкіри; гіпергаммаглобулінемія; зменшення гемолітичної активності комплементу і концентрації компоненту С3.
3. Біопсія нирки: зазвичай показана тоді, коли протягом 6 тижнів не настає виздоровлення або наростає ниркова недостатність.
Інші типи ГН, особливо, IgA-нефропатія, вовчакова нефропатія, мембранозно-проліферативний ГН.
Лікування активної стрептококової інфекції (→розд. 3.3), або інфекції спричиненої іншими патогенними мікроорганізмами.
1. Обмеження споживання натрію до 50–100 ммоль/добу (2,9–5,8 г кухонної солі).
2. Обмеження споживання рідини при олігурії.
3. Сечогінне лікування:
1) якщо ШКФ ― нормальна і набряки помірні → тіазидний діуретик, напр., гідрохлортіазид 25–50 мг 1–2 × на день;
2) концентрація креатиніну в сироватці >176 ммоль/л (2 мг/дл) і значні набряки → петльовий діуретик, напр., фуросемід 20–40 мг 2–3 × на день.
4. Антигіпертензивне лікування: призначте інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) у звичайних дозах, або дигідропіридиновий блокатор кальцієвих каналів (напр., амлодипін), ЛЗ і дозування →табл. 2.20-6.
5. Діаліз: може бути показаний при гострій нирковій недостатності →розд. 14.1.
У більшості випадків гостра фаза хвороби проходить спонтанно через кілька або кільканадцять днів. Повний регрес змін в сечі може тривати більше року, a невелика мікрогематурія і протеїнурія може зберігатися навіть кілька років. Рецидиви ГГН виникають спорадично.
