українська
Polski
English
Español
портал для лікарів
портал для лікарів
Мембранопроліферативний гломерулонефрит (МПГН; англ. MPGN; синонім: мезангіо-капілярний ГН) ― це гломерулoпатія, що характеризується дифузною проліферацією мезангіальних клітин та потовщенням стінки капілярів. Становить ≈10 % усіх випадків ГН. Вторинні МПГН розвиваються при захворюваннях з циркулюючими імунними комплексами, що як правило накопичуються в ниркових клубочкax; найчастіше це: гепатит В та С, системний червоний вовчак, змішана кpio-глобулінемія не пов'язана з гепатитом С, бактеріальні інфекції (ендокардит, інфекції передсердно-шлуночкового з'єднання), лімфопроліферативні синдроми.
Первинний МПГН розвивається, головним чином, у віці 5–30 р. Проявляється мікрогематурією і субнефротичною протеїнурією (≈35 % випадків), наявністю зернистих циліндрiв в осаді сечі (35 %), нефротичним синдромом з нормальною, або незначно порушеною функцією нирок (35 % випадків), або прогресуючою ХХН з артеріальною гіпертензією, мікрогематурією і невеликою протеїнурією (20 %). Може бути причиною ШПГН.
У вторинних формах захворювання присутні симптоми основного захворювання.
На основі гістопатологічної картини біоптату нирки.
У пацієнтів з протеїнурією >3,5 г/добу та прогресуючим зниженням ШКФ, можна спробувати застосувати імуносупресивне лікування: циклофосфамід 1,5–2 мг/кг/добу п/o або ММФ 1,5–2,0 г/добу п/о в поєднанні з низькою дозою ГК (преднізон 0,5 мг/кг/добу).
Первинний МПГН, як правило, має прогресуючий характер. Через 5 р. після біопсії нирки 50–60 % дорослих пацієнтів потребують лікування діалізом. При вторинних формах ефективне лікування основного захворювання, зазвичай, призводить принаймні до часткової ремісії гломерулопатії.
