Гепарини

Застосовують нефракціонований гепарин (НФГ) в/в або п/ш і низькомолекулярні гепарини (НМГ) п/ш.

ПРОТИПОКАЗАННЯ

1. Вагомі протипоказання:

1) активна клінічно значима кровотеча (як виняток, можна розглянути можливість застосування гепарину при лікуванні деяких форм ДВЗ-синдрому);

2) гостра внутрішньочерепна кровотеча, спонтанний або посттравматичний субарахноїдальний крововилив (профілактичні дози антикоагулянту, як правило, можна призначити через 5–10 днів, а лікувальні дози — через ≥2 тиж.);

3) декомпенсований спадковий або набутий геморагічний діатез;

4) гіперчутливість до ЛЗ;

5) імунна гепариніндукована тромбоцитопенія (ГІТ) в анамнезі (винятком може бути необхідність проведення судинної або кардіохірургічної операції з інтраопераційним застосуванням гепарину).

2. Інші клінічні стани, асоційовані з підвищеним ризиком кровотечі (відносні протипоказання):

1) недавно перенесена кровотеча з ШКТ або захворювання ШКТ, пов’язане з високим ризиком кровотечі;

2) симптоматична портальна гіпертензія;

3) ниркова недостатність — кліренс креатиніну <30 мл/хв (стосується НМГ);

4) запущена печінкова недостатність;

5) гострий постінфарктний перикардит;

6) неконтрольована артеріальна гіпертензія — систолічний тиск >180 мм рт. ст. або діастолічний >110 мм рт. ст.;

7) стан безпосередньо після операції на головному, спинному мозку або на оці (стан після операції на головному або спинному мозку, особливо за наявності додаткових факторів ризику ВТЕ, є показанням для профілактики, часто вже у 1-й добі після операції);

8) пухлина головного мозку;

9) лікувальна або діагностична спинномозкова пункція →розд. 24.13;

10) до 24 год після хірургічної операції, біопсії органа або пункції артерії (до 4-х днів, якщо були труднощі з гемостазом у ході операції);

11) розшарування аорти;

12) діабетична ретинопатія.

Ризик кровотечі є підвищеним у хворих, які отримують антитромбоцитарні ЛЗ одночасно з антикоагулянтом.

МОНІТОРИНГ

1. НФГ: визначайте АЧТЧ. У хворих, у яких, незважаючи на застосування НФГ у високій дозі, не вдається досягнути цільового значення АЧТЧ, визначайте активність анти-Ха, і на підставі результату підберіть дозу НФГ, або замініть НФГ на НМГ.

2. НМГ: не потрібно моніторувати антикоагулянтний ефект, визначаючи активність анти-Ха, за винятком наступних ситуацій: вагітна жінка, яка отримує НМГ у лікувальних дозах (під час III триместру вагітності також у разі застосування профілактичних доз), дуже сильне ожиріння, кліренс креатиніну <30 мл/хв; на розсуд лікаря, якщо при застосуванні НМГ, особливо у осіб похилого віку, виникла тромбоемболічна подія або серйозна кровотеча. Антикоагулянтний ефект (оцінений 4 год після введення ЛЗ) є адекватним, якщо активність анти-Ха складає 0,6–1,0 МО/мл або 1,0–1,3 МО/мл при застосуванні НМГ кожні 12 або 24 год, відповідно, а після ін’єкції профілактичної дози — 0,2–0,5 МО/мл.

УСКЛАДНЕННЯ 

Кровотечі

Після п/ш введення дуже часто виникають гематоми в місці ін’єкції. Загрозливі для життя або здоров’я кровотечі (найчастіше, кровотечі з ШКТ, внутрішньочерепні та до заочеревинного простору) виникають рідко; вимагають застосування лікування, яке нейтралізує антикоагулянтний ефект гепарину.

1. Нейтралізація дії НФГ:

1) на кожні 100 МО НФГ введіть в/в 1 мг протамін сульфату (напр., безпосередньо після одноразового струминного введення 5000 МО НФГ — 50 мг протаміну); введіть струминно повільно (впродовж 1–3 хв), щоб уникнути гіпотензії та брадикардії;

2) у хворих, які отримують НФГ у в/в інфузії → з огляду на короткий період напіврозпаду НФГ (60–90 хв), для розрахунку дози протаміну враховуйте лише кількість НФГ, введену за останні 3 год (напр., при інфузії 1250 МО/год введіть 40 мг протаміну);

3) ефект лікування контролюйте, визначаючи АЧТЧ (повинен скорочуватись);

4) у хворих, які раніше отримували протамін-інсулін, після вазектомії або при гіперчутливості до білків риби → введіть профілактично п/о або в/в ГК і антигістамінний ЛЗ, щоб зменшити ризик появи алергічної, у т. ч. анафілактичної реакції.

2. Нейтралізація дії НМГ: перевіреного методу немає. Хворому, який отримав НМГ впродовж останніх 8 год, введіть в/в 1 мг протамін сульфату на кожні 100 Од. анти-Ха (напр., 1 мг еноксапарину, 150 Од. анти-Ха надропарину), а нижчу дозу, якщо від введення НМГ минуло >8 год. Якщо кровотеча зберігається, можете ввести в/в додатково 0,5 мг протамін сульфату на кожні 100 Од. анти-Ха.

Гепариніндукована тромбоцитопенія (ГІТ)

1. Типи гепариніндукованої тромбопенії:

1) неімунна (ГІТ І типу) — як правило, незначне зменшення кількості тромбоцитів (загалом, до >100 000/мкл), впродовж перших 2–4 днів застосування НФГ, спостерігається у 10–20 % лікованих хворих; немає клінічних наслідків, а кількість тромбоцитів повертається до норми, незважаючи на продовження лікування гепарином;

2) імунна (ГІТ ІІ типу або просто ГІТ) — зменшення кількості тромбоцитів на >50 % (як правило, до 30 000–50 000/мкл, але у 10 % хворих становить >150 000/мкл, а у 5 % зменшується до <20 000/мкл [найчастіше при ДВЗ-синдромі]), найчастіше через 4–10 днів від застосування НФГ/НМГ, виявляють у 0,1–3 % лікованих НФГ (у <0,1 % лікованих НМГ); пов’язана з 20–40-кратним збільшенням ризику венозного або артеріального тромбозу (а не кровотеч!), який виникає у 30–75 % хворих з ГІТ.

2. Ризик розвитку ГІТ і моніторинг кількості тромбоцитів у крові:

1) великий (>1 %) — хворі після операції, які отримують НФГ у профілактичній або лікувальній дозі впродовж >4-х днів (особливо після кардіохірургічних, судинних і ортопедичних операцій), хворий зі злоякісною пухлиною → контролюйте кількість тромбоцитів, принаймні кожні 2–3 дні протягом перших 14-ти днів застосування гепарину, або до часу його відміни, якщо лікування триває <14-ти днів.

2) середній (0,1–1 %) — хворі нехірургічного профілю і вагітні жінки, які отримували НФГ >4-х днів; хворі після операції, які отримували НМГ >4-х днів; хворі після операції або хворі, які вимагають інтенсивної терапії, і у яких використовують НФГ для промивання катетера, введеного до центральної вени;  хворі нехірургічного профілю і вагітні жінки, які отримують НМГ, якщо раніше отримали хоча б 1 дозу НФГ → контролюйте кількість тромбоцитів, принаймні кожні 2–3 дні від 4-го до 14-го дня лікування, або до кінця лікування, якщо терапія триває <14-ти днів.

3) низький (<0,1 %) — усі хворі, які отримують НФГ <4-х днів; хворі нехірургічного профілю і вагітні, які отримують НМГ, незалежно від тривалості лікування; промивання НФГ введених в центральну вену катетерів у хворих нехірургічного профілю → не потрібно контролювати кількість тромбоцитів.

У хворих, які починають лікування НФГ/НМГ, і які протягом останніх 100 днів отримували НФГ, або якщо встановити це неможливо → визначте кількість тромбоцитів перед початком лікування і через 24 год після застосування гепарину. Кожному хворому, у якого впродовж 30 хв після в/в введення НФГ виникне гарячка, дихальна недостатність, серцева недостатність, неврологічні або інші невияснені клінічні прояви → визначте кількість тромбоцитів і порівняйте з результатами попередніх досліджень.

3. Перебіг ГІТ: після припинення лікування гепарином кількість тромбоцитів, як правило, нормалізується впродовж декількох днів або тижнів; антитіла до комплексу гепарин-PF4 циркулюють у сироватці крові протягом декількох днів або тижнів. Найчастішою причиною смерті у хворих на ГІТ є ТЕЛА, рідше — інфаркт міокарда або інсульт.

4. Діагностика: можете використати прогностичне правило 4Т (табл. 2.34-1) — ГІТ можна запідозрити у хворого після кардіохірургічної операції, а також у хворого, який отримує (зазвичай впродовж ≥5-ти днів) або недавно отримував гепарин, якщо з невідомої причини:

1) кількість тромбоцитів знизилась на ≥50 % у порівнянні зі стартовим значенням (навіть, якщо становить >150 000/мкл); дуже рідко тромбоцитопенія <10 000/мкл;

2) від початку застосування гепарину минуло ≥5-ти днів;

3) виникла тромбоемболічна подія;

4) не виявлено інших причин тромбоцитопенії, тобто псевдотромбоцитопенії (підтвердженої лише після забору крові на EDTA), сепсису, ДВЗ-синдрому, аутоімунної тромбоцитопенії, тромбоцитопенії, спричиненої іншими ЛЗ (напр., НПЗП), тромботичної тромбоцитопенічної пурпури.

Таблиця 2.34-1. Клініко-прогностичне «правило 4Т» для визначення ймовірності ГIТ

Необхідно вибрати лише 1 варіант у кожній категорії

2 бали

1 бал

0 балів

тромбоцитопенія (thrombocytopenia) — порівняти максимальну і мінімальну кількість тромбоцитів, щоб вирахувати % зниження кількості тромбоцитів

 – зниження на >50 % і мінімальне значення ≥20 000/мкл, без хірургічного втручання впродовж останніх 3-х днів

 – зниження на >50 % і хірургічне втручання впродовж останніх 3-х днів або

– будь-яка комбінація зниження кількості тромбоцитів і мінімальної кількості тромбоцитів, які не відповідають критеріям для інших категорій

 – зниження кількості тромбоцитів на <30 % 

 – будь-яке зниження кількості тромбоцитів з мінімальним значенням <10 000/мкл

час появи зниження кількості тромбоцитів або тромбозу (timing) — день 0 це перший день останньої експозиції до гепарину

 – зниження кількості тромбоцитів через 5–10 днів від початку призначення гепарину

– зниження кількості тромбоцитів впродовж 1-го дня від початку застосування гепарину та експозиція до гепарину впродовж останніх 5–30 днів

 – зниження кількості тромбоцитів на 5–10-й день, але недостовірне (напр., коли не вистарчає результатів визначення кількості тромбоцитів)    

– зниження кількості тромбоцитів впродовж 1-го дня від початку застосування гепарину та експозиція до гепарину впродовж останніх 31–100 днів

 – зниження кількості тромбоцитів після 10-го дня

 – зниження кількості тромбоцитів ≤4-го дня, без експозиції до гепарину впродовж останніх 100 днів

тромбоз або інші клінічні ускладнення (thrombosis)

 – підтверджений новий тромбоз (венозний або артеріальний)  

– некроз шкіри в місці ін’єкції

– анафілактична реакція після в/в введення гепарину

 – крововилив у наднирники

 – рецидивуючa ВТЕ у хворих, які отримують антикоагулянти в лікувальних дозах

– підозра на тромбоз (при очікуванні підтвердження за допомогою візуалізаційних методів дослідження)   

 – еритематозні зміни шкіри в місцях ін’єкції гепарину

 – підозра на тромбоз

інші причини тромбоцитопенії (other causes of thrombocytopenia not evident)

  – немає іншого достовірного пояснення зниження кількості тромбоцитів

очевидні інші можливі причини:  

– сепсис без задокументованого підтвердження мікробіологічної причини інфікування

 – тромбоцитопенія, асоційована з початком механічної  вентиляції

інші можливі причини  

– впродовж 72 год після хірургічного втручання

– підтверджена бактеріємія/фунгемія

 – хіміотерапія або радіотерапія впродовж останніх 20-ти днів

– ДВЗ-синдром з іншої причини, ніж ГIT 

 – тромбоцитопенія після переливання крові

 – кількість тромбоцитів <20 000/мкл, а пацієнт отримав ЛЗ, про який відомо, що може індукувати імунну тромбоцитопеніюa

 – зміни шкіри без супутнього некрозу в місцях введення НМГ (реакція гіперчутливості сповільненого типу)

ймовірність ГIT: 6–8 балів — висока; 4–5 балів — середня; 0–3 бали — низька

a Деякі ЛЗ можуть індукувати імунну тромбоцитопенію:  

– досить часто: aнтагоністи GP II/IIIa (абциксимаб, ептифібатид, тірофібан), хінін, хінідин, сульфонаміди, карбамазепін, ванкоміцин

 – не часто: актиноміцин, амітриптилін, піперацилін, нафцилін, цефалоспорини (цефазолін, цефтазидим, цефтріаксон), целекоксиб, ципрофлоксацин, езомепразол, фексофенадин, фентаніл, фузидова кислота, фуросемід, солі золота, левофлоксацин, метронідазол, напроксен, оксаліплатина, фенітоїн, пропранолол, пропоксифен, ранітидин, рифампіцин, сурамін, тріметоприм.

У разі середньої або високої ймовірності ГІТ (індекс 4Т ≥4) не чекайте на лабораторне підтвердження (визначення антигепаринових антитіл), щоб розпочати відповідне лікування. Діагностичною вказівкою є типове збільшення кількості тромбоцитів після відміни гепарину.

Якщо хворий надає усвідомлену згоду на застосування профілактики або лікування гепарином в амбулаторних умовах без контролю кількості тромбоцитів → проінформуйте його про можливість розвитку ГІТ і про її типові симптоми, а також про необхідність негайного контакту з лікарем у разі появи цих симптомів.

У кожного хворого з серйозною підозрою на ГІТ або з доведеною ГІТ проведіть УЗД вен нижніх кінцівок з метою виключення ТГВ.

5. Лікування:

1) У разі серйозної підозри на ГІТ на підставі клінічних симптомів (індекс 4Т ≥4), негайно припиніть застосування гепарину (навіть для промивання в/в катетерів).

2) Продовжуйте антикоагулянтну терапію одним з наступних ЛЗ — бівалірудин, лепірудин, аргатробан; якщо не маєте жодного з цих ЛЗ, можете розглянути застосування фондапаринуксу; зазвичай у дозі 7,5 мг 1 × на день п/ш, що вважається безпечним та ефективним.

3) Якщо хворий отримує АВК на момент діагностики ГІТ → відмініть АВК (застосування АВК у ранньому періоді лікування ГІТ, ускладненої ТГВ, збільшує ризик венозної гангрени кінцівки). Не відновлюйте лікування АВК до того часу, поки кількість тромбоцитів не досягне понад 150 000/мкл; почніть з низької дози (2–4 мг аценокумаролу, 3–5 мг варфарину) одночасно з іншим, ніж гепарин, антикоагулянтом (найкраще, фондапаринуксом), який можете відмінити через 5 днів, якщо кількість тромбоцитів стабілізується, а МНВ впродовж наступних 2-х днів буде зберігатись в межах терапевтичного інтервалу.

4) Якщо немає активної кровотечі, переливання тромбоцитарної маси не показано.

6. Тактика ведення хворих, яким необхідно провести катетеризацію серця або черезшкірне коронарне втручання: у випадку гострої ГІТ або ГІТ в анамнезі (без наявності антитіл) замість гепарину застосуйте один з наступних антикоагулянтів: бівалірудин, аргатробан або лепірудин.

Інші ускладнення

1. Остеопенія і остеопороз. У хворих, лікованих НФГ або НМГ (рідше) впродовж >3-х міс. мінеральна щільність кісток зменшується, як правило, на кілька відсотків (рідко на більше, у лікованих НФГ); повернення до вихідного стану в основному відбувається через декілька місяців після відміни гепарину. Ризик зростає враз зі збільшенням тривалості застосування гепарину (особливо >6-ти міс.) і з віком.

2. Некроз шкіри. Виникає дуже рідко, найчастіше — після глибоких п/ш ін’єкцій, переважно в ділянку передньої черевної стінки.

3. Інші: алергічні реакції (в основному, кропив’янка), гіперкаліємія (НФГ гальмує дію альдостерону), біль голови, зростання активності печінкових амінотрансфераз у плазмі, облисіння.

Користуючись цією сторінкою МП Ви погоджуєтесь використовувати файли cookie відповідно до Ваших поточних налаштувань браузера, а також згідно з нашою політикою щодо файлів cookie