Лімфангіт

Запалення поверхневих лімфатичних судин, що спричинене інфекцією, найчастіше внаслідок пошкодження цілісності шкіри або абсцесу.

Етіологічні фактори: найчастіше β-гемолітичні стрептококи групи А і стафілококи; інші мікроорганізми у хворих з імунодефіцитами (грамнегативні бактерії, анаероби) та у випадку кусаних ран (Pasteurella multocida). У регіонах, ендемічних щодо філяріозу (переважно Східна Азія), найчастіше — нематоди (філяріоз).

Клінічна картина: можуть спостерігатися підвищена температура тіла, озноб, на шкірі — лінійні нерівної форми почервоніння, що тягнуться від вогнища інфекції в напрямку до регіонарних лімфатичних вузлів, які можуть бути збільшеними та болісними. Нелікований лімфангіт може призвести до лімфаденіту і сепсису.

Діагностика: на підставі клінічної картини. Необхідно провести диференційну діагностику з флебітом поверхневих вен та контактним дерматитом.

Лікування: антибіотикотерапія, часто емпірична, зазвичай — пеніцилін, стійкий до β-лактамази (напр., клоксацилін) або пеніцилін з інгібітором β-лактамаз, або цефалоспорини II чи III покоління, для п/о застосування.

Ускладнення: сепсис, абсцеси лімфатичних вузлів, лімфатичний набряк (особливо при рецидивах).