Ціаніди та нітрили

Синильна кислота — рідина (>26,5 °C — газ), ціаніди — неорганічні солі металів. Синильна кислота майже негайно всмоктується в легенях, ціаніди — з шлунково-кишкового тракту. Іон ціаніду проникає до всіх органів, є протоплазматичною отрутою, яка з'єднується з залізом цитохромоксидази і, таким чином, гальмує внутрішньоклітинне дихання. Окрім тканинної гіпоксії ціаніди викликають гіпоксемію. Інгаляційне отруєння ціанідними іонами, які походять з нітрилів, та оксидом вуглецю є частіше причиною смерті під час пожеж, ніж опіки.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ДІАГНОСТИКА

1. Симптоми отруєння: ранні — запах мигдалю у повітрі при видиху, біль голови та головокружіння, нудота, блювота, збудження, тахікардія, підвищення артеріального тиску, прискорене і глибоке дихання; пізні — мідріаз, сонливість, порушення свідомості, кома, судоми, гіпотензія, аритмії, брадикардія, порушення дихання, набряк легень, апное.

2. Допоміжні дослідження:

1) концентрація роданідів у сечі, при отруєннях ціанідами (але не синильною кислотою) — концентрація ціанідів у крові (токсична >0,5–1,0 мг/л);

2) концентрації електролітів в сироватці — підвищений аніонний інтервал;

3) газометрія артеріальної крові (насичення венозної крові киснем може бути збільшеним у зв'язку з блокадою використання кисню в клітинах — метаболічний ацидоз;

4) концентрація лактату в сироватці (при важких отруєннях концентрація ≥10 ммоль/л).

ЛІКУВАННЯ

1. Необхідно евакуювати постраждалого із вогнища забруднення (лише відповідно екіпіровані рятувальники), при пероральних отруєннях → зробіть промивання шлунку, якщо від моменту отруєння минуло менше години (не відкладайте використання антидотів); якнайшвидше розпочніть кисневу терапію (100 %). 

2.Антидоти:

1) гідроксикобаламін — в/в інфузія 5 г протягом 15 хв, залежно від важкості отруєння та реакції на лікування можна ввести другу дозу препарату;

2) поєднання нітрит-тіосульфат — в першу чергу введіть нітрит натрію (амп. 20 мг/мл) в/в 300 мг протягом 5–10 хв (через ≈30 хв після введення спричиняє утворення метгемоглобіну, що з’єднується з ціанідами), а наступним кроком — тіосульфат натрію (25 % розчин в амп.) 12,5 г (50 мл 25 % розчину) в/в протягом 15–20 хв (спричиняє перетворення ціанідів у тіоціанати, що виводяться нирками). Замість нітрита натрію можна застосовувати диметил-4-амінофенол (4-DMAP) 3 мг/кг (викликає метгемоглобінемію уже через 5 хв після введення), у поєднанні з тіосульфатом натрію. Як і при використанні нітрита натрію існує ризик виникнення тяжкої метгемоглобінемії.

3. Методи пришвидшеної елімінації: відсутні.

4. Симптоматичне лікування: підтримуйте функції життєво важливих органів та коригуйте виникаючі порушення.

Користуючись цією сторінкою МП Ви погоджуєтесь використовувати файли cookie відповідно до Ваших поточних налаштувань браузера, а також згідно з нашою політикою щодо файлів cookie