Запалення слизової оболонки носа (риніт) і навколоносових пазух (синусит)

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ вгору

Запальний процес слизової оболонки порожнини носа та навколоносових пазух (попереднє визначення: «запалення навколоносових пазух»). Розрізняють запалення:

1) гостре (триває <12 тиж.; симптоми зникають повністю) вірусне (застуда; зазвичай, триває <7 днів) та невірусне (симптоми наростають після 5 днів, або тривають ≥10 днів, але <12 тиж.);

2) хронічне (триває ≥12 тиж.) з носовими поліпами або без них.

У розвитку запального процесу слизових оболонок носа відіграє роль складна взаємодія між запальними клітинами, блокування устя навколоносових пазух, порушення мукоциліарного транспорту та ураження кісткових структур навколоносових пазух. Причини блокування устя навколоносових пазух: алергічний або неалергічний риніт, інфекції, анатомічні аномалії порожнини носа (напр. викривлення носової перетинки), інше. Етіологічні чинники гострого запального процесу: риновіруси (до 50 %), інші віруси, S. pneumoniae, Н. influenzae, М. catarrhalis, рідше — інші бактерії або грибки.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГвгору

1. Суб’єктивні симптоми: виділення водянистого, слизового або гнійного секрету з носа, закладення носа, стікання виділень по задній стінці глотки, що часто провокує кашель, порушення нюху, головний біль або відчуття розпирання у ділянці ураженої пазухи.

2. Об'єктивні симптоми: гарячка або субфебрилітет, гіперемія та набряк слизової оболонки, виділення з носа та по задній стінці глотки, підвищена чутливість ділянки над ураженою пазухою при пальпації. Забарвлення виділень з носа чи гарячка не дають можливості диференціювати вірусну або бактеріальну етіологію.

3. Типовий перебіг: гостре запалення, зазвичай минає самостійно (покращення настає вже через 48 год); хронічне запалення перебігає з фазами ремісії та загострень. Погіршення після 5 днів хвороби чи стійкість симптомів >10 днів може свідчити про бактеріальну суперінфекцію.

Діагностикавгору

Допоміжні дослідження

1. Лабораторні дослідження: при бактеріальній етіології — прискорене ШОЕ і лейкоцитоз.

2. Візуалізаційні дослідження: покази — хронічний запальний процес або при підозрі ускладнень. КТ навколоносових пазух (рідше — РГ) — відсутність повітряності, рідина у пазусі, потовщення або поліпи слизової оболонки, анатомічні зміни, які сприяють запальному процесу, ускладнення. МРТ — для діагностики грибкової інфекції або пухлин.

3. Мікробіологічні дослідження: напр. рідина, що отримана під час пункції пазухи, у випадку неефективності антибіотикотерапії.

4. Інші дослідження: при діагностиці причин та ускладнень — передня риноскопія, ендоскопічне обстеження порожнини носа та навколоносових пазух, дослідження, що стосуються алергії, імунодефіцитів та муковісцидозу.

Диференційна діагностика

Захворювання, з якими проводиться диференційна діагностика риніту →розд. 17.3, інші причини головного болю →розд. 1.4, інші причини хронічного кашлю →розд. 1.23.

ЛІКУВАННЯ вгору

1. Лікування гострого запалення: алгоритм дій →рис. 3.2-1. Колір виділення з носа і наявність лихоманки не допомагають диференціонувати вірусної інфекції від бактеріальної.

Rycina 3.2-1. Алгоритм дій при гострому запаленні слизової оболонки носa та приносових пазух (на основі рекомендацій EPOS, модифікованi).

1) промивання носової порожнини ізотонічним або гіпертонічним розчином NaCl (заспокоює симптоми);

2) НПЗП з метою зменшення запалення і болю голови;

3) інтраназальні ГК (1–2 вприскування в кожну ніздрю 1–2 × на день);

4) антибіотики (не застосовуйте рутинно; покази →рис. 3.2-1) — амоксицилін (препарат першого вибору) 1,5–2 г кожні 12 год впродовж 7–10 днів; при гіперчутливості до пеніцилінів призначте левофлоксацин (500 мг 1 × на день) або моксифлоксацин (400 мг 1 × на день), або макроліди (напр., кларитроміцин 0,5 г кожні 12 год, або азитроміцин 0,25–0,5 г/добу впродовж 3 днів чи 2 г одноразово). У випадку неефективності лікування чи рецидиву → амоксицилін з клавуланатом (доза амоксициліну 1,5–2 г кожні 12 год впродовж 10 днів);

5) деконгестанти — зменшують симптоми, але не впливають на перебіг захворювання; интраназально (<5–7 днів, з огляду на ризик розвитку медикаментозного риніту) або п/о (псевдоефедрин; може викликати, зокрема, біль голови, безсоння, розширення зіниць, підвищення артеріального тиску) →розд. 17.3;

6) антигістамінні препарати — тільки у пацієнтів з алергією. Пероральні препарати, які містять антигістамінний засіб і деконгестант, зменшують симптоми вірусного риніту.

2. Лікування хронічного запалення:

1) тактика немедикаментозного лікування — як при гострому запаленні;

2) інтраназальні ГК (лише ЛЗ з доведеною ефективністю; препарати та дозування →розд. 17.3); при виражених симптомах у пацієнтів з поліпами носа можете застосувати пероральні ГК (напр., метилпреднізолон 32 мг 1 × на день) протягом 6–7 днів;

3) антигістамінні препарати — можуть бути застосованими у пацієнтів з супутньою алергією;

4) якщо консервативна терапія не приносить полегшення → розгляньте необхідність хірургічного втручання (функціональна ендоскопічна ріносінусохірургія [functional endoscopic sinus surgery — FESS]).

УСКЛАДНЕННЯ вгору

Запальний процес бактеріальної етіології → запалення тканин орбіти, орбітальний абсцес, остит і остеомієліт стінок пазухи, тромбоз кавернозного синусу, менінгіт, абсцес мозку.


Просимо надсилати зауваження до тексту, використовуючи форму зворотного зв'язку.



Рекомендації МОЗ України

Нові рекомендації

Користуючись цією сторінкою МП Ви погоджуєтесь використовувати файли cookie відповідно до Ваших поточних налаштувань браузера, а також згідно з нашою політикою щодо файлів cookie