Харчова гіперчутливість

ВИЗНАЧЕННЯ Тa ЕТІОПАТОГЕНЕЗ

Необхідне у ≈1 %  випадків, в основному після невдалого ендоскопічного лікування. Показання до ургентної операції: перфорація ШКТ, кровотеча, яку неможливо зупинити ендоскопічно, а також тонкокишкова непрохідність внаслідок вклинення стороннього тіла.

Класифікація харчової гіперчутливості:

1) імунні реакції алергічна гіперчутливість:

а) IgE-залежні (напр., анафілаксія, гостра кропивниця, оральний алергічний синдром);

б) IgE-незалежні, клітинні (напр., целіакія, ентеропатія, індукована харчовими білками);

в) змішаного типу (IgE-залежні та IgE-незалежні, напр. еозинофільний езофагіт, гастрит і ентероколіт);

2) неімунні реакції — неалергічна гіперчутливість(харчова непереносимість):

a) метаболічні (напр. непереносимість лактози);

б) фармакологічні (напр., на тирамін [сири, мариновані оселедці], кофеїн, теобромін [шоколад, чай, кола], гістамін [риби, квашена капуста], триптамін [помідори, сливки], серотонін [банани, помідори];

в) токсичні (напр. токсини риб родини скумбрієвих);

г) інші ідіопатичні нескласифіковані (напр. сульфіти).

Продукти, що найчастіше викликають алергію:

1) у дітей — білок коров’ячого молока, білок курячого яйця, пшениця, арахіс, соя, деревні горіхи, морепродукти;

2) у дорослих — риба, морепродукти, арахіс, деревні горіхи.

Можуть спостерігатись перехресні реакції між харчовими продуктами (найчастіші →табл. 4.32-1). При оральному алергічному синдромі симптоми після вживання свіжих овочів і фруктів переважно зумовлені перехресною реакцією з пилком рослин, на які у пацієнта є алергія (найбільш типові симптомокомплекси перехресних реакцій: синдром береза-яблуко-горіхи, селера-морква-полин-приправи, синдром типу банан-латекс та кліщі-равлики).

КЛІНІЧНА КАРТИНА

1. Шлунково-кишковий тракт (50–80 %) →табл. 4.32-2.

Таблиця 4.32-2. Маніфестація харчової алергії з боку ШКТа

Порушення

Симптоми

Діагностичні дослідження

IgE-залежні

анафілактична реакція з симптомами з боку шлунково-кишкового тракту

початок <2 год після вживання алергену: нудота, блювання, біль у животі, діарея; типово із симптомами з боку шкіри та дихальної системи

позитивний прик-тест або slgE

± пероральний провокаційний тест

синдром оральної алергії

негайно після контакту слизової оболонки ротової порожнини з сирими фруктами: свербіж, парестезії, еритема або набряк губ, язика, ротової порожнини і глотки

позитивний прик-тест зі свіжими фруктами/овочами (методом prick-prick)

± пероральна провокаційна проба: позитивна з сирими продуктами, негативна з вареними

IgE-залежні та IgE-незалежні

еозинофільний езофагіт

діти: симптоми рефлюксної хвороби — хронічні або з періодичними загостреннями, блювання, дисфагія, біль у животі, підвищена збудливість

дорослі: біль у животі, дисфагія

позитивний прик-тест і/або slgE, однак слабка кореляція з клінічними проявами; елімінаційна дієта і провокаційний тест; ендоскопія, біопсія

еозинофільний гастрит і ентероколіт

хронічні або з періодичними загостреннями; біль у животі, блювання, підвищена збудливість, відсутність апетиту, порушення стану живлення, втрата маси тіла, анемія, ентеропатія із втратою білка

позитивний прик-тест і/або slgE (слабка кореляція з клінічними симптомами); елімінаційна дієта і провокаційний тест; ендоскопія, біопсія

 

a пропущено целіакію (→розд. 4.13) та форми, які спостерігаються лише у немовлят

slgE — визначення алергенспецифічних IgE у сироватці крові

2. Шкіра (20–40 %): кропивниця, ангіоневротичний набряк, атопічний дерматит.

3. Дихальна система (10–25 %): алергічний риніт, астма.

4. Система кровообігу: анафілактичний шок.

5. Орган зору: алергічний кон'юнктивіт.

ДІАГНОСТИКА

Встановлення правильного діагнозу буває складним. Підозра на основі: аналізу даних з анамнезу (зокрема атопічні хвороби у найближчих родичів, зв'язок із вживанням певної їжі, повторення симтомів після вживання цієї їжі), результатів шкірних тестів, імунологічних досліджень in vitro та елімінаційних і провокаційних тестів.

Допоміжні дослідження

1. Лабораторні аналізи: у випадку алергічної гіперчутливості можуть підтвердити атопію і алергію, але не доводять причинно-наслідкового зв’язку між прийомом конкретної їжі і клінічними симптомами (служать для попередньої ідентифікації шкідливих харчових продуктів):

1) аналіз крові — підвищення рівня алергенспецифічних IgE (sIgE) і загального IgE (обмежене значення) у сироватці крові, еозинофілія, тест активації базофілів;

2) алергічні шкірні тести — позитивний результат лише вказує на можливість харчової алергії (доводить наявність гіперчутливості, а не її етіологічну роль у виникненні клінічних симптомів).

2. Гістологічне дослідження біоптатів слизової оболонки ШКТ: високий відсоток еозинофілів і мастоцитів у ділянці запальних змін.

3. Елімінаційна проба: зникнення симптомів захворювання після припинення вживання шкідливого харчового продукту вказує на його етіологічну роль; показано підтвердження за допомогою провокаційної проби (щоб уникнути непотрібної надто строгої елімінаційної дієти). 

4. Провокаційні проби — оральна провокаційна проба, проведена подвійно сліпим, плацебо-контрольованим методом, є золотим діагностичним стандартом. Іншим методом є ендоскопічний тест провокації алергеном слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки. Проби виконуються після ліквідації симптомів хвороби (елімінація), оптимально у лікарні або у поліклініці, особливо у разі підозри на анафілактичну реакцію (слід забезпечити умови для ефективного лікування загрозливої для життя анафілаксії). У пацієнтів із загрозливою для життя анафілаксією в анамнезі, проби проводять лише у крайньому випадку, якщо не вдалось встановити діагноз іншими методами (або наявні ознаки того, що розвинулась переносимість).

Перед виконанням проб слід виключити з дієти підозрювані харчові продукти на 7–14 днів (або навіть ще раніше у випадку деяких IgE-незалежних захворювань ШКТ, напр., еозинофільного езофагіту, гастриту і ентероколіту) та відмінити ЛЗ, що можуть впливати на результати провокаційної проби (зокрема антигістамінні препарати і β-міметики).

ЛІКУВАННЯ

1. Елімінаційна дієта (виключення з раціону шкідливого харчового продукту): єдиний спосіб ефективного лікування задокументованої харчової гіперчутливості.

2. Навчання пацієнта з алергічною гіперчутливістю, як на ранньому етапі виявляти алергічні симптоми і лікувати анафілактичні реакції. Особи, у яких підтверджено астму, в анамнезі спостерігались тяжкі алергічні реакції або реакція на арахіс, інші горіхи, насіння або морепродукти, завжди повинні мати зі собою шприц-ручку з адреналіном для самостійного введення у разі виникнення анафілактичної реакції (→розд. 17.1), а також письмовий план дій у випадку неусвідомленого вживання алергену, який їм шкодить.

3. Симптоматичне лікування:

1) тактика дій при анафілактичному шоці →розд. 17.1;

2) антигістамінні ЛЗрозд. 17.1; часткове покращення при оральному алергічному синдромі та IgE-залежних шкірних симптомах, не гальмують системних реакцій;

3) ГК — перорально або парентерально, зазвичай ефективні при лікуванні хронічних IgE-залежних або IgE-незалежних захворювань ШКТ; застосовуйте короткочасно з метою ліквідації тяжких симптомів; застосування ГК при еозинофільному езофагіті →розд. 4.3.

ПРОФІЛАКТИКА

1. Правильне харчування жінки в період вагітності та лактації: здорова, добре збалансована дієта; не рекомендується уникати потенційно алергенних харчових продуктів.

2. Правильне харчування дитини в грудному віці:

1) годування груддю (щонайменше протягом перших 4-х міс.) дітей з наявністю алергії в сімейному анамнезі;

2) якщо годування груддю неможливе — слід зважити можливість призначення білкових гідролізатів;

3) в період годування груддю прикорм слід вводити на 4–6 міс. життя;

4) у жінок під час грудного вигодовування елімінаційну дієту застосовувати не рекомендується.

Користуючись цією сторінкою МП Ви погоджуєтесь використовувати файли cookie відповідно до Ваших поточних налаштувань браузера, а також згідно з нашою політикою щодо файлів cookie