Рана та посттравматична кровотеча

Механізм та наслідки

Раною називається будь-яке порушення цілісності тканин, загалом внаслідок травми. Основні загрози пов’язані з пораненнями: втрата крові, інфікування, порушення функцій пораненої ділянки тіла. Втрата крові (відсоток об’єму циркулюючої крові — приблизні значення; багато факторів [в тому числі супутні захворювання і прийом ліків] можуть впливати на перебіг гіповолемічного шоку):  

1) <10 % (≈500 мл у дорослої особи середньої будови тіла) — не викликає серйозних наслідків, швидко та повністю компенсується переміщенням міжклітинної рідини з тканин до судинного русла;

2) 10–25 % — викликає більш виражену компенсаційну нейрогормональну реакцію, яка пов’язана з довготерміновими наслідками для організму, такими як розпад білків, зниження імунітету та фізичної витривалості;

3) >25–30 % — перевищує компенсаторні можливості організму, надмірно розвинена нейрогормональна реакція у поєднанні з надлишковим синтезом катехоламінів призводить до повної картини шоку →розд. 2.2 і, як наслідок, до гіпоксії тканин та органів, а також (шляхом активації медіаторів повільної запальної реакції) до SIRS →розд. 18.8; чим більшим ушкодженням тканин та інфікуванням супроводжується втрата крові, тим більш небезпечна ця реакція. Втрата >50 % крові швидко призводить до смерті. 

Некомпенсований шок, що триває понад 1 год, значно погіршує прогноз та може через етап SIRS призвести до поліорганної недостатності.

Перша допомога

1. Зупиніть кровотечу шляхом місцевого натискання на рану або ділянку безпосередньо біля неї впродовж ≈4 хв (час необхідний для згортання крові) або довше, якщо пацієнт приймає антикоагулянтні ЛЗ. Далі закрийте рану стерильною пов’язкою; глибокі рани наповніть перев’язочним матеріалом та перев’яжіть, затискаючи еластичною або марлевою пов’язкою. У випадку травматичних ампутацій накладіть пов’язку так, щоб стиснення починалося від периферії кінцівки. Якщо пов’язка просякає кров’ю, не знімайте її, проте накладіть зверху наступний шар перев’язочного матеріалу та міцно перев’яжіть. Якщо пов'язка далі промокає, зніміть її і повторно спробуйте накласти краще. Можете застосувати препарат, що сприяє утворенню згустку (напр. QuikClot ACS). Тугі джгути (джгут Есмарха) на даний час використовуються тільки у крайньому випадку, тому що не зменшують кровотечу з ушкоджених кісток, а натомість повністю зупиняють кровопостачання тканин, призводячи до їх гіпоксії.

2. Кожну рану, що виникла поза операційною кімнатою, трактуйте як первинно інфіковану, але поза лікарнею не витрачайте часу на її знезараження, особливо якщо це може затримувати зупинку кровотечі. Обмежте свої дії до спроби видалення видимих забруднень та предметів, вільно розміщених у рані: промийте рану чистою питною водою. Використання перекису водню може утруднити загоєння рани. У лікарні рана вимагатиме хірургічної обробки з видаленням некротичних тканин і часто відтермінованим зашиванням.

3. Іммобілізуйте ушкоджену ділянку тіла — це зменшить можливість додаткових травм та в початковому періоді допоможе припинити кровотечу.

4. Якщо рана вимагає хірургічного втручання → слід перевести потерпілого в лікарню.