Таблиця 15.9-2. Класифікація гіпереозинофілії (ГЕ) та гіпереозинофільних синдромів (ГЕС) згідно Working Conference on Eosinophil Disorders and Syndromes (2011 р.)

Таблиця 15.9-2. Класифікація гіпереозинофілії (ГЕ) та гіпереозинофільних синдромів (ГЕС) згідно Working Conference on Eosinophil Disorders and Syndromes (2011 р.)
Підтип	Характеристика
ГE спадкова (сімейна, HEFA)	сімейний анамнез, патогенез невідомий
ГE невизначеного значення (HEUS) та ідіопатичний HEС	етіологія невідома
первинні ГE та ГEС (клональні, неопластичні, HEN i HESN)	в основі розвитку пухлина стовбурової клітини, мієлоїдна або еозинофільнаa
ГE і ГEС вторинні (реактивні, HER i HESR)б	1) в основі розвитку захворювання, де неклональна гіпереозинофілія зумовлена продукцією цитокінів, або 2) лімфоцитарний варіант ГEС (L-HES) — цитокіни виробляються клональними Т-лімфоцитами
a Клональність еозинофілів часто важко продемонструвати або не досліджується. б найчастіші причини: паразитарні інвазії (особливо глистні), алергічні реакції, реакції на ЛЗ (алергічні чи токсичні); менш поширені причини: легеневі еозинофілії, реакція «трансплантат проти хазяїна», лімфома Ходжкіна, периферичні Т-клітинні лімфоми (PTCL), клітинний гістіоцитоз Лангерганса, індолентний системний мастоцитоз, солідне новоутворення, алергічний бронхолегеневий аспергільоз, хронічні запальні захворювання (напр., кишківника), системні захворювання сполучної тканини (еозинофільний гранулематоз з поліангіїтом, інші системні васкуліти, еозинофільний фасциїт, СЧВ, РА, ревматична поліміалгія)