Таблиця. Застосування антагоністів ФНП-α, порівнюючи з застосуванням ведолізумабу, під час лікування хворих із НЗЗК у похилому віці, впродовж 1-го року спостереження

Кінцеві точки

Ведолізумаб (%)

Антагоніст ФНП-α (%)

ВР (95% ДІ)*

ремісіяa

 

 

 

впродовж 3-х місяців від початку лікування

38

50

1,31 (0,97–1,77)

впродовж 6-ти місяців  від початку лікування

45

54

1,11 (0,84–1,46)

впродовж 12-ти місяців  від початку лікування  

54

58

1,02 (0,77–1,35)

інфекція впродовж 1-го року від початку лікуванняб

17

20

1,11 (0,63–1,95)

новий первинний рак (з виключенням раку шкіри) або рецидив раку

1

3

3,15 (0,36–27,71)

рак шкіри

1

0,8

0,79 (0,05–12,42)

необхідність хірургічного лікування з приводу НЗЗК впродовж 1-го року

10

11

1,10 (0,51–2,38)

необхідність госпіталізації з приводу НЗЗК впродовж 1-го року

13

20

1,57 (0,85–2,90)

припинення лікуванняв

36

62

1,70 (1,27–2,28)
NNH 4 (3–8)*

a Ремісію визначено на основі комплексної оцінки клінічних симптомів (відсутність болю в животі, діареї і ректальної кровотечі), маркерів запального стану, а також результатів ендоскопічних і радіологічних досліджень.
б Було враховано інфекції, які вимагали антибіотикотерапії, закінчення або припинення імуносупресивної терапії чи госпіталізації; найчастіше спостерігалась пневмонія (29 % vs 24 %).
в Лікування найчастіше припиняли у зв’язку з інфузійною/алергічною реакцією (20 % vs 5 %) та інфекцією (11 % vs 14 %).
* розрахунок ВР і NNH провели автори цієї статті на основі реальної кількості кінцевих точок, які спостерігались у досліджуваних групах.