Таблиця 15.9-1. Визначення гіпереозинофілії (ГЕ) та гіпереозинофільного синдрому відповідно до Working Conference on Eosinophil Disorders and Syndromes (2011)

Таблиця 15.9-1. Визначення гіпереозинофілії (ГЕ) та гіпереозинофільного синдрому відповідно до Working Conference on Eosinophil Disorders and Syndromes (2011)
Термін	Критерії
еозинофілія	абсолютна кількість еозинофілів у периферичній крові >500/мкл
гіпереозинофілія	абсолютна кількість еозинофілів у периферичній крові >1500/мкл, виявлена двічі з інтервалом у ≥1 міс.a та/або тканинна ГЕ, що визначається як: 1) відсоток еозинофілів у трепан-біоптаті кісткового мозку >20 % ядровмісних клітин і/або 2) обширна (на думку патологоанатома) еозинофільна інфільтрація інших тканин і/або 3) виражені відкладення білків, що походять з еозинофільних гранул
гіпереозинофільний синдром (ГЕС)	1) відповідність критеріям ГE периферичної крові і 2) пошкодження і/або дисфункція органу, пов’язані з ГEб, i 3) виключення інших розладів як основної причини органного ураження
захворювання окремого органу, пов’язані з еозинофілами	1) відповідність критеріям ГE i 2) захворювання одного органу (напр., еозинофільна пневмонія, гастрит, кардит тощо)
a У разі розвитку небезпечного для життя ураження органу діагноз можна поставити негайно, щоб уникнути затримання лікування. б Пошкодження органу, пов’язане з ГE — це дисфункція цього органу з вираженими еозинофільними інфільтратами тканини і/або обширними відкладеннями еозинофільного білка та ≥1 критерій з наведених: 1) фіброз (у легенях, серці, ШКТ, шкірі та ін.) 2) тромбоз з емболією або без неї 3) еритема шкіри (або слизової оболонки), набряк/ангіоневротичний набряк, виразка, свербіж або екзема 4) периферична або центральна нейропатія з хронічним або рецидивним неврологічним дефіцитом. Інші органи (напр., печінка, підшлункова залоза, нирки) уражаються рідше.