Таблиця 7.2-2. Ризик реактивації інфекції HBV, пов’язаний із застосуванням імуносупресивних ЛЗ, за American Gastroenterological Association (2015), Польської експертної групи HBV (2017) та Робочої групи з профілактики реактивації HBV (2019)

високий (>10 %)

– ЛЗ, що спричиняють виснаження В-клітин (ритуксимаб, офатумумаб, устекінумаб, обінутузумаб, наталізумаб, алемтузумаб, ібритумомаб, тіуксетан)

– антрацикліни (доксорубіцин, епірубіцин)

– системне застосування ГК у високих дозах (преднізон >10 мг/кг/добу протягом >4 тиж.)

– сильні інгібітори TNF-α (інфліксимаб, адалімумаб, цертолізумаб, голімумаб)

середній (1–10 %)

– інгібітори TNF-α зі слабкою дією (етанерцепт)

– інгібітори цитокінів (абатацепт, устекінумаб, могамулізумаб, наталізумаб, ведолізумаб)

– інгібітори кальциневрину (циклоспорин, такролімус)

– інгібітори тирозинкінази (іматиніб, нілотиніб)

– інгібітори протеасоми (бортезоміб)

– інгібітори гістондеацетилази (ромідепсин)

– системні кортикостероїди, що застосовуються в середніх дозах (преднізон <10 мг/добу протягом <4 тижнів)

низький (<1 %)

– антиметаболіти (азатіоприн, метотрексат, 6-меркаптопурин)

– ГК, які застосовують системно в малих дозах або місцево

ГК — глюкокортикостероїд(и)