внутрішні хвороби: Портал для лікарів

Таблиця 14.8-2. Етіотропне лікування окремих форм нефролітіазу

ідіопатична гіперкальціурія

гальмування гіперкальціурії

→ дієта: з нормальним вмістом кальцію (примітка: зниження вмісту кальцію в дієті призводить до підвищення всмоктування оксалатів з ШКТ і гіпероксалурії, а також є фактором ризику розвитку остеопорозу), з обмеженням натрію до 100 ммоль/добу і білка до 0,8–1,0 г/кг маси тіла/добу; ледь підсолоджені їжа і напої

→ тіазиди, напр., гідрохлортіазид 50 мг/добу; гальмує екскрецію кальцію з сечею (завжди з добавкою калію у вигляді багатої калієм дієти, або препарату калію, переважно у формі цитратуa)

гальмування гіпероксалурії

→ дієта, з низьким вмістом оксалатівб – зниження концентрації оксалатів у сечі

алкалізація сечі

→ цитрат каліюa

гіпоцитратурія

залуження сечі

→ цитрат каліюa; зберігайте рН сечі в діапазоні 6,4–6,8; залуження підвищує екскрецію цитратів

застосування добавок цитратівa

 → цитрат калію збільшує виведення цитратів та зменшує кальційурію

харчова гіпероксалурія

зменшення оксалатів в дієті

→ дієта з низьким вмістом жирів і оксалатівб, присутність жирів у раціоні збільшує всмоктування оксалатів

зв'язування оксалатів у ШКТ

→ дієта з нормальним вмістом кальцію; якщо кількість кальцію в дієті недостатня, слід застосувати добавки кальцію (1,0–1,5 г кальцію на добу, розділених на кілька прийомів під час їжі); поповнення магнію – рекомендована добова доза 21–25 ммоль Mg2+ у формі цитрату магнію (не магнію оксиду) 

→ холестирамін; зв'язує оксалати в кишківнику;

→ 300 мг алопуринолу у хворих з гіперурикозурією (зменшує екскрецію сечової кислоти, зменшує кристалізацію оксалату кальцію)

первинна гіпероксалурія

піридоксин 250–1000 мг/добу

пришвидшує перетворення гліоксалової кислоти в гліцин – його менша кількість перетвориться в щавлеву кислоту

корекція метаболічної помилки

→ одночасна трансплантація нирки та печінки

цистинові камені

поліпшення розчинності цистину

→ пиття рідини в такій кількості, щоб отримати >3 л/добу сечі; пиття великої кількості рідини перед сном, а також вночі (у кожному випадку сечовипускання вночі потрібно випити 300–500 мл і прийняти додаткову дозу ЛЗ, які алкалізують сечу)

→ алкалізація сечі цитратом каліюa; необхідний моніторинг лікування шляхом частого контролю рН (самоконтроль за допомогою тест-смужок), рекомендоване рН >7,5

→ тіопронін 0,8–1 г/добу, пеніциламін 0,25–2 г/добу; утворюють сполучені дисульфідними зв’язками комплекси з цистеїном, що мають значно більшу розчинність; ці ЛЗ характеризуються поганою переносимістю

зменшення споживання цистину

→ обмеження білка в дієті до 0,8–1,0 г/кг/добу

струвітні («інфекційнi») камені

стерилізація сечі

→ антимікробні препарати відповідно до антібіотикограми

тотальне видалення конкрементів

→ екстракорпоральна ударно-хвильова літотрипсія (ЕУХЛ), черезшкірні методи

нормальний відтік сечі

→ корекція анатомічних або функціональних порушень сечовивідних шляхів (застій ceчі є основним фактором ризику розвитку рецидивної інфекції сечових шляхів)

інгібування активності уреази

→ ацетогідроксамова кислота 12 мг/кг/добу, розділених на 3 або 4 прийоми – тільки після вичерпання варіантів лікування, спрямованих на видалення конкрементів і забезпечення належного відтоку сечі; численні побічні ефекти

уратні камені

зменшення споживання пуринів

→ дієта з низьким вмістом пуринів

алкалізація сечі

→ цитрат каліюa, рекомендований рН >6,0

зниження урикемії

→ алопуринол 300 мг/добу або фебуксостат 80–120 мг/добу; застосовують тільки при гіперурикозурії

a таблетки 0,68 г цитрату калію (Д: на основі вимірювань рН сечі, в середньому 2 табл. 3 × на день); комбінований препарат — гранули, 100 г яких містять 46,4 г цитрату калію, 39,1 г цитрату натрію, 14,5 г лимонної кислоти (Д: на основі вимірювань рН сечі, який має складати 6,4-6,8; в середньому 2,5 г гранул 4 × на день)

б уникнення в дієті зокрема: шпинату, ревеню, надлишку м'яса, соєвих продуктів, горіхів, мигдалю, шоколаду, міцного чаю і кави, буряків