Таблиця 22.1-3. Початок лікування трансдермальним бупренорфіном після відтитрування дози морфіну п/о

1. Перерахувати добову дозу морфіну на бупренорфін  за коефіцієнтом  середньо 100:1а і вибрати пластир з такою ж, або з найбільш близькою добовою дозою бупренорфін (напр., для 84 мг морфіну — бупренорфін 35 мкг/год)б.

2. Після аплікації першого пластиру знеболююча концентрація досягається після 12–24 год,але він продовжує накопичуватися протягом 32–54 год. Продовжуйте лікування морфіном протягом ≥12 год; можете застосувати:

а) препарат із негайним вивільненням п/о — після аплікації пластиру та через 4 і 8 год;

б) препарат, що забезпечує контрольоване вивільнення протягом 12 год — коли пластир буде наклеїний.

3. Призначити пацієнту, при необхідності, рятувальну дозу морфіну (у вигляді препарату з негайним вивільненням).

4. Потреба у рятувальній дозі на 4-й день після застосування пластирав. Через тривале досягнення фармакологічної рівноваги (>9 днів), не збільшуйте дозу бупренорфіну раніше ніж через 7 днів (після другого пластиру).

5. Через менш виражений скріплюючий ефект бупренорфіну, у порівнянні з морфіном, при переході з морфіну на бупренорфін зменшіть вдвічі дозу проносних препаратів (а потім титрувати їхню дозу).

6. Змінюйте пластир кожні 72–96 год (згідно з ChPL); у випадку препаратів, які допускають застосування кожні 96 годин)г; щоб зменшити ризик помилок дозування, можете встановити фіксовані дні та години (напр., понеділок 8:00, четвер 20:00). 

7. Пам'ятайте про рятувальні дози опіоїдів з негайним вивільненням (зазвичай, морфін), складаючих 1/12–1/6д добової дози бупренорфіну (після перерахунку на морфін). Наприклад, при застосуванні пластиру 35 мкг/год рятувальна доза п/о морфіну з негайним вивільненням, як правило, 5–10 мг (при використанні коефіцієнту 75:1) або 7,5–15 мг (при використанні коефіцієнту 100:1), деколи достатньо меншої дози. Можна також використати сублінгвальний бупренорфін (50 % біодоступність).

a в Palliative Care Formulary рекомендується співвідношення 100:1; European Association for Palliative Care — 75:1; виробник ЛЗ 75–115:1.

б Примітка: залежно від показань для переходу на інший опіоїд слід враховувати зменшення початкової дози другого опіоїду по відношенню до значення, розрахованого на основі таблиць еквівалентності анальгетичної (початкова доза зменшується на 25–75 %; зменшення дози тим більше, чим вища доза першого опіоїду, яку раніше вводили або показанням до заміни опіоїду була відсутність знеболюючого ефекту, розвиток толерантності до першого опіоїду, опіоїдна гіпералгезія). Польські експерти (2017) також нагадують, що у пацієнтів із периферичним набряком та/або асцитом дозу гідрофільного морфіну не слід у простий спосіб конвертувати в ліпофільні опіоїди, оскільки у таких випадках висока доза морфіну може бути результатом великого об’єму розподілу.

в У зв’язку з відмінностями у фармакокінетиці препаратів, цей опис відноситься до препарату бупренорфіну, який дозволяє застосовувати препарат кожні 96 год.

г Пластирі генеричного препарату слід змінити макс. після 72 год.

д згідно з Palliative Care Formulary 7; за польськими рекомендаціями (2017) 10–20 %