Чи артеріальну гіпертензію слід діагностувати при нижчих показниках артеріального тиску, ніж вважалося досі?

В опублікованих у 2017 році американських рекомендаціях значним чином змодифіковано класифікацію артеріального тиску, знизивши граничні показники, при яких діагностують гіпертензію1. Показники артеріального тиску 130/80 мм рт. ст. стали граничними для діагностування артеріальної гіпертензії та цільовими для її лікування. Не було відомо, чи європейські експерти підуть за їх прикладом.

Однак, в опублікованих у 2018 році настановах Європейського товариства гіпертензії (ESH) та Європейського товариства кардіологів (ESC) збережено попередню класифікацію артеріальної гіпертензії (табл.)2, натомість змінено терапевтичні цілі. Як початкову ціль у всіх хворих вказується зниження артеріального тиску <140/90 мм рт. ст. Якщо пацієнт добре переносить лікування, у більшості осіб віком до 65-ти років слід знижувати систолічний тиск до величини <130 мм рт. ст. (але не <120 мм рт. ст.), а у старших осіб — зберігати його в межах 130–139 мм рт. ст. Слід прагнути до показника діастолічного тиску у всіх пацієнтів на рівні 70–79 мм рт. ст., незалежно від рівня кардіоваскулярного ризику та коморбідності.

У нових настановах ESH і ESC підкреслюється необхідність позаофісних вимірювань артеріального тиску. У хворих з високим нормальним артеріальним тиском цього типу вимірювання рекомендують з метою діагностування т. зв. маскованої артеріальної гіпертензії.  В особи, у якої вперше виявлено показники артеріального тиску, що відповідають артеріальній гіпертензії, необхідно підтвердити цей діагноз за допомогою офісних вимірювань під час наступного контрольного огляду або за допомогою позаофісних вимірювань. Надається можливість більш широкого застосування як цілодобової реєстрації, так і вимірювань в домашніх умовах з метою підтвердження діагнозу артеріальної гіпертензії1.

В нових настановах систематизовано рекомендації щодо скринінгу артеріальної гіпертензії. У всіх дорослих віком ≥18-ти років слід провести офісне вимірювання артеріального тиску, записати результат у медичній документації та проінформувати про нього пацієнта. Чергові вимірювання артеріального тиску необхідно проводити принаймні кожних 5 років в осіб з оптимальним артеріальним тиском (<120/80 мм рт. ст.), кожних 3 роки при персистуючому нормальному артеріальному тиску (120–129/80–84 мм рт. ст.), а щороку, якщо артеріальний тиск зберігається на рівні високого нормального (130–130/85–89 мм рт. ст.). В цій останній групі слід врахувати можливість маскованої артеріальної гіпертензії і провести позаофісні вимірювання. В осіб віком старше 50-ти років слід зважити частіші скринінгові вимірювання артеріального тиску.