Холінергічний синдром (гострий)

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОЛОГІЯ

Холінергічний синдром — це сукупність симптомів, спричинених збудженням мускаринових і нікотинових рецепторів надмірною кількістю ацетилхоліну чи зовнішніх субстанцій, що збуджують парасимпатичну нервову систему. Причини:

1) oтруєння фосфорорганічними сполуками (пестицидами чи бойовими газами [табун, зарин, зоман] чи карбаматамами;

2) передозування холінергічних ЛЗ (напр., пілокарпіну).

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ДІАГНОСТИКА

Тривога, збудження та симптоми стимуляції рецепторів:

1) мускаринових — гіперемія шкіри, міоз, порушення зору, гіперсалівація і бронхорея (що може видаватись за набряк легень), бронхоспазм, кашель, задишка, сльозотеча, пітливість, кишкова колька, діарея, брадикардія, мимовільне сечовипускання і дефекація;

2) нікотинових (зазвичай, через карбахол і метахолін і т. д.) — тремор, слабість м’язів аж до повного паралічу (стосується також діафрагми), тахікардія, артеріальна гіпертензія.

Вирішальне значення для діагностики отруєння пестицидами чи бойовими газами або карбаматами має визначення активності AChE в еритроцитах чи сироватці. Ступінь зменшення активності AChE не пропорційний до тяжкості отруєння; активність може залишатись зниженою впродовж багатьох тижнів, незважаючи на зникнення симптомів отруєння.

Диференційна діагностика

Гіперваготонія (коротко триває і симптоми слабо виражені); задишка, пов’язана з бронхореєю і бронхоспазмом — набряк легень, токсичне ураження дихальних шляхів і легень подразливими газами, слабість м’язів — міастенія чи псевдоміастенічний криз; колька і діарея — гострі хвороби ШКТ.

ЛІКУВАННЯ

У відділенні інтенсивної терапії.

1. Моніторинг серцевої діяльності і дихання.

2. Застосуйте оксигенотерапію (особливо перед плановою атропінізацією).

3. Вводіть ЛЗ: атропін (атропіну сульфат) — введіть (найкраще в/в) 1–5 мг, повторюйте дозу кожних кілька хвилин, аж до зменшення бронхореї і задишки (введення препарату слід налагодити таким чином, щоб відсмоктування вмісту бронхів не потрібно було проводити частіше, ніж один раз на годину). Частота серцевих скорочень повинна становити >80/хв. Надмірна сухість слизових оболонок і шкіри та ЧСС >120/хв свідчать про занадто високу дозу атропіну. Від моменту появи клінічних симптомів дії атропіну підтримуйте дозування на рівні 1–2 мг/год. При отруєнні фосфорорганічними сполуками (пестицидами і бойовими газами) → реактиватори AСhE — оксими (ефективні у ранній фазі отруєння впродовж кількох годин від експозиції (вводьте завжди після початкової дози атропіну, обідоксим 250 мг кожні 4–6 год або пралідоксим 30 мг/кг кожні 4–6 год. У випадку надмірного збудження або судом → діазепам 10 мг в/в, повторюйте при необхідності.

4. При дуже тяжких порушеннях дихання необхідна ендотрахеальна інтубація з метою відсмоктування надмірних виділень з бронхів та лікування респіратором, якщо це показано. Не застосовуйте сукцинілхолін морфін, амінофілін, теофілін, ГК, фуросемід.