Таблиця 9.2-2. Диференційна діагностика і лікуванняa I та II типу аміодарон-індукованого гіпертиреозу

Таблиця 9.2-2. Диференційна діагностика і лікуванняa аміодарон-індукованого гіпертиреозу (AIT) I та II типу
	Тип I	Тип II
хвороба щитоподібної залози в анамнезі	вузловий зоб або ДТЗ (зазвичай, недіагностовані)	ні
механізм	надлишок йоду → підвищення синтезу ГЩЗ	токсичний вплив аміодарону (запалення) → пошкодження тиреоцитів і вивільнення ГЩЗ
йод-накопичувальна здатність	>5 %	<2 %
УЗД щитоподібної залози + доплер	щитоподібна залоза часто збільшена, можливі вогнищеві зміни; посилення перфузії підвищення кровоток	щитоподібна залоза у межах норми; ослаблення перфузії зниження кровотоку
антитіла TRAb	підвищені при ДТЗ	відсутні
фармакологічне лікуванняa	напр., тіамазол 40–60 мг/добу і перхлорат натрію (7–14 днів) 300 мг 3 × на день (пригнічує накопичення йоду в щитоподібній залозі); зважити можливість радикального лікування	напр., преднізон 40–60 мг/добу впродовж 1–3 міс., з подальшим зменшенням дози протягом наступних 2 міс.
a Детальніше →розд. 9.3.1.2. Якщо неможливо провести диференційну діагностику цих типів, і нічого невідомо про стан щитоподібної залози перед застосуванням аміодарону, або якщо ви підозрюєте змішану форму (співіснування АІТ I та II типів) — можна застосувати комбіноване лікування: розпочати з тіамазолу та перхлорату натрію, а при відсутності поліпшення — додати ГК.