Хронічний біль у животі

Які діагностичні дослідження слід провести у дитини, яка звернулася до лікаря у зв’язку з хронічним болем у животі?

Досі не опрацьовано діагностичних методів, які б дозволяли диференціювати функціональний біль у животі та біль, спричинений органічними, інфекційними чи запальними порушеннями. Хронічний біль у животі може бути домінуючим проявом конкретних нозологічних одиниць як у межах травного тракту, так і поза його межами. Однак у більшості випадків являється проявом функціональних порушень, постановка діагнозу яких не вимагає виключення усіх можливих причин, однак повинна базуватись на проведенні диференційної діагностики, в основі якої лежить провідний симптом. У разі правильного результату об’єктивного обстеження та за відсутності симптомів «червоних прапорців» з високою ймовірністю можна діагностувати функціональні порушення.

Метою стратегії діагностичної тактики повинно бути якнайшвидше визначення причини скарг, наприклад виразкової хвороби, гастоезофагеального рефлюксу, непереносимості лактози та інших. Наявність симптомів «червоних прапорців» повинна схиляти до проведення цілеспрямованих досліджень, що ідентифікують органічні порушення, таких як концентрація СРБ, ШОЕ, морфологія крові, біохімічні дослідження сироватки крові, серологічні дослідження, аналіз сечі, дослідження калу, або більш спеціалізованих, наприклад візуалізаційних (рентгенографія оглядова та з застосуванням контрасту), ендоскопічних досліджень, дихальних тестів (водневого, з сечовиною) чи pH-метрія стравоходу.

Хронічний біль у животі також може бути маніфестацією хвороби, яка локалізується поза межами травного тракту. У такому випадку можуть бути необхідними додаткові дослідження, наприклад цистографія, урографія, гінекологічне обстеження, дослідження очного дна, ЕЕГ, КТ голови та ендокринологічна, імунологічна чи психіатрична діагностика.