Ми прагнемо й надалі безкоштовно надавати цей тип контенту. На жаль, коштів на це більше немає.
Без Вашої допомоги нам доведеться закрити проект до кінця 2024 року.
Зробіть пожертвуУ нормі відсоток моноцитів у периферичній крові становить 2–8 %. Збільшення кількості моноцитів у крові спостерігається доволі часто. Причини моноцитозу, виявлено таким чином, можна поділити на легкі та серйозні. Зазвичай виявляють легкі стани, як деякі інфекційні захворювання, напр. мононуклеоз або скарлатина. Часто такі результати спостерігаються на етапі реконвалесценції після різних інфекційних захворювань, особливо, якщо під час їх перебігу знизилось число гранулоцитів. У таких випадках моноцитоз випереджує відновлення гранулоцитів. Також може виникнути після лікування глюкокортикостероїдами.
Також моноцитоз спостерігається при більш серйозних захворюваннях, однак тоді його слід оцінювати в контексті інших клінічних проявів. З підвищеним відсотком моноцитів протікають напр. туберкульоз та інфекційний ендокардит. Також може супроводжувати запальні захворювання сполучної тканини, цироз з печінковою недостатністю або неспецифічні запальні захворювання кишківника. Інколи, хоча дуже рідко, підвищення числа моноцитів спостерігається при проліферативних хворобах, напр. при мієломоноцитарному лейкозі чи лімфомі Ходжкіна.
Про настільки рідкісні хвороби слід подумати лише після виключення частіших станів та у випадку виявлення більш специфічних симптомів. Якщо підвищений відсоток моноцитів зберігається у хворого навіть >3-х місяців, однак пацієнт добре себе почуває та не виявлено відхилень від норми під час фізикального обстеження, у такому разі не слід непокоїтись. Якщо ж окрім патологічного результату аналізу мазка спостерігаються інші прояви, необхідно зважити розширення діагностики.
Дуже суттєвою є правильна інтерпретація аналізу мазка периферичної крові, а за наявності тривожних симптомів необхідно провести його мануальний аналіз.
Під час автоматичних аналізів мазка — «розрахованих комп’ютером» — можна отримати хибне підвищення відсотка моноцитів. Автоматичний аналізатор доволі часто зараховує нейтрофіли наприклад до моноцитів. Також деякі форми нетипових лімфоцитів (що спостерігаються при деяких інфекційних хворобах, напр. інфекції, спричиненій вірусом Епштейна-Барр) автоматичний аналізатор може, з огляду на їх розмір, помилково ідентифікувати як моноцити. У випадку т. зв. збуджених, тобто реактивних лімфоцитів, розмір яких радше є меншим, ніж атипових лімфоцитів, така помилка трапляється дещо рідше.
Дуже важливою є правильна оцінка мануального мазка, що вимагає великого досвіду особи, яка виконує мазок на предметному склі. Якщо мазок є занадто тонким, кількість клітин (зокрема моноцитів) може бути занадто малою, що утруднює достовірну інтерпретацію. Якщо ж мазок є «занадто грубим», лімфоцити «входять» під еритроцити і морфологічно можуть нагадувати бласти. Якщо особа, яка виконує мазок, робить це занадто енергійно, відбувається пошкодження і здавлення лімфоцитів, внаслідок чого вони виглядають як неправильні молоді форми моноцитів.
Provan D., Singer C.R.J., Baglin T. і співавт.: Oxford Handbook of Clinical Haematology, Oxford University Press 2011
Dmoszyńska A.: Hematologia. Wielka Interna. Medical Tribune, Warszawa 2011
Krzakowski M., Warzocha K. (red.): Zalecenia postępowania diagnostyczno-terapeutycznego w nowotworach złośliwych – 2013 rok. Via Medica, Gdańsk 2013
Sikorski T., Marcinkowska-Suchowierska E.: Interpretacja wyników badań hematologicznych w praktyce lekarza rodzinnego. Postępy Nauk Medycznych, 2007; 4: 112–118
Ochocka M., Matysiak M.: Niedokrwistości wieku dziecięcego. PZWL, Warszawa 2000
Skotnicki A., Nowak W.S.: Podstawy hematologii dla studentów i lekarzy. Medycyna Praktyczna, Kraków 1998
Matysiak M.: Hematologia w praktyce pediatrycznej. PZWL, Warszawa 2002