Cимптом «сонця, що заходить»

Запитання, яке надіслано до Редакції

У чому полягає симптом «сонця, що заходить»? Доволі часто періодично я спостерігаю схожі на нього симптоми у немовлят, які, за винятком цього прояву, є здоровими (нормальна окружність голови, відсутність відхилень під час фізикального обстеження, правильний моторний розвиток). Чи симптом «сонця, що заходить» та симптом Паріно (парез погляду вверх) є синонімами?

Відповідь

Автор запитання перерахував три різних симптоми. Постараюсь дати характеристику кожного з них.

1. Симптом «сонця, що заходить» — це патологічний симптом, при якому райдужна оболонка ока частково ховається під нижньою повікою, а над райдужною оболонкою візуалізується склера. Симптом зберігається впродовж усього часу спостереження за дитиною. Найчастіше є супутнім до підвищення внутрішньочерепного тиску при гідроцефалії, однак являється пізнім проявом і не завжди пов’язаний з гідроцефалією. З ним можуть співіснувати й інші симптоми, зокрема: надмірне збільшення окружності голови (зміна центильного інтервалу окружності голови, в той час, як інші вимірювання знаходяться у незмінних центильних інтервалах; вимірювання окружності голови завжди необхідно вносити в центильні таблиці!), розширення черепних швів, розширення судинного малюнку, блювання, сонливість, дратівливість, порушення апетиту, болі голови, зміна поведінки у дитини, брадикардія, зміни очного дна, патологічний результат візуалізаційних досліджень. У своїй практиці я звернула увагу на появу тенденції приписувати блювання і сонливість виключно захворюванням травного тракту та призначати в таких випадках УЗД черевної порожнини. В той же час відсутність приросту маси тіла може бути раннім проявом: дитина не хоче їсти, спить в пору прийому їжі і блює внаслідок внутрішньочерепної гіпертензії. У такому випадку необхідно призначити нейросонографію.

2. Хибний симптом «сонця, що заходить» — не є патологією, може спостерігатись у здорових немовлят. Не супроводжується описаними вище патологічними станами. Симптом може виникнути у немовляти під час збудження і має непостійний характер. Виникає в результаті незначного гіпертонусу м’яза-підіймача верхньої повіки — над райдужною оболонкою візуалізується оголена повікою облямівка склери, а сама райдужна оболонка не є частково закрита нижньою повікою. Всі рухи очного яблука збережені, що можна перевірити, виконуючи тест, під час якого пацієнт стежить за кольоровим предметом. Реакції зіниць в нормі (що оцінюють за допомогою освітлення ліхтариком). Немає проблем зі смоктанням чи ковтанням (горло обстежують медичним шпателем, окрім цього спостерігають за смоктанням соски). Загальний стан дитини добрий, відбувається прогрес у її розвитку, приріст ваги задовільний. Симптом не вимагає лікування та минає враз з віком. У разі сумнівів, лікар повинен призначити нейросонографію.

3. Синдром Паріно — патологічний симптомокомплекс, при якому очні яблука відхилені донизу (парез погляду вверх), а реакції зіниць порушені. Дитина не здатна дивитися вверх. Синдром виникає в результаті пошкодження дорсальної частини середнього мозку. Свідчить про серйозну патологію центральної нервової системи, напр. пухлини цієї ділянки. У пацієнта з тяжкою неврологічною патологією можуть виникнути інщі серйозні супутні прояви, напр. порушення свідомості.

Перераховані симптоми не являються синонімами.