Коли під час лікування кашлюку слід застосувати антибіотик?

Запитання, яке надіслано до Редакції

Чи антибіотикотерапію застосовують у кожній фазі перебігу кашлюку, чи встановлено максимальний період часу, під час якого призначення антибіотику має сенс? Часто постановка діагнозу відбувається на етапі, коли захворювання вже триває 5–6 тижнів, або й пізніше. Чи з епідеміологічних міркувань антибіотик призначається у кожному випадку?

Відповідь

Перебіг кашлюку у вакцинованих в дитинстві осіб є значно лагіднішим, порівнюючи з класичною тяжкою патологічною картиною у немовлят. На практиці кашлюк буває складно відрізнити від інших інфекцій дихальних шляхів. Може протікати як „застуда”, хронічний кашель без інших симптомів, хронічне запалення верхніх дихальних шляхів із супутнім слабко-вираженим кашлем або бронхіт зі стійким та надокучливим кашлем.

Антибіотик не завжди необхідний. Особа, що хворіє на кашлюк, заражає впродовж максимально 21 днів з моменту інфікування. Кашлюкова паличка не викликає носійства – джерелом інфекції є виключно хворі особи, тому антибіотикотерапія через 3 тижні від появи симптомів, які у вакцинованих осіб можуть бути дуже слабко-вираженими або нехарактерними, не впливає на обмеження передачі інфекції і є необґрунтованою.

Антибіотикотерапія має значення передусім для осіб з оточення хворого, оскільки кашлюк характеризується високою контагіозністю. Через 5 днів після адекватного лікування (макролід чи котримоксазол) хворий на кашлюк перестає бути для оточуючих джерелом інфекції. Лікування триває 5–14 днів в залежності від застосованого антибіотику.

Антибіотик призначають з профілактичною метою (дозування як при лікуванні кашлюку) особам з близького оточення хворого на кашлюк (це особливим чином стосується осіб невакцинованих або неповністю вакцинованих [особливо немовлят] чи з загрозою тяжкого перебігу захворювання, напр. вагітних жінок, осіб з хронічними захворюваннями). Якщо профілактика не застосовувалась, тоді за особою, яка мала контакт із хворим, впродовж 21 днів ведеться спостереження, а в разі появи симптомів, які вказують на кашлюк, призначається антибіотикотерапія.

Якщо ж, незважаючи на хіміопрофілактику, у хворого розвинуться симптоми, які вказують на кашлюк, можна припустити розвиток декількох клінічних ситуацій. По перше, можливо хіміопрофілактику було застосовано занадто пізно – антибіотик призначено після закінчення фази «застуди», що не впливає на симптоми пароксизмального кашлю. Кашель спричинений дією токсину, а елімінація бактерій у цьому випадку не ліквідує його причину. Також профілактика може бути неефективною напр. у зв’язку з недотриманням рекомендацій. Також інфікування кашлюковою паличкою могло відбутись вже після закінчення хіміопрофілактики. І зрештою, наявні симптоми можуть мати іншу етіологію. Подальша тактика залежить від індивідуальної клінічної ситуації. Якщо хіміопрофілактика була застосована занадто пізно або ж результати дослідження мазка з носоглотки на наявність B. pertussis є негативними, тоді немає показань для чергової антибіотикотерапії. Якщо антибіотик виявився неефективним, або інфікування кашлюковою паличкою відбулося пізніше – антибіотикотерапію слід повторити. Диференційну діагностику перерахованих станів можуть полегшити: епідеміологічний анамнез (різновид і тривалість експозиції), інкубаційний період кашлюку, який становить від 6 до 20 днів, а також додаткові дослідження (результат культивування або полімеразно-ланцюгової реакції з мазка з задньої стінки носоглотки). У сумнівних ситуаціях, особливо, якщо хвора особа може бути джерелом інфекції для немовлят і малих дітей, я б пропонував повторити лікування.

Для профілактики кашлюку важливими є профілактичні щеплення, які охоплюють всіх немовлят. Також рекомендується проведення вакцинації серед молоді і дорослих, особливо серед медичного персоналу (напр. у неонатальних і педіатричних відділеннях). Вакциновані у дитинстві молоді та дорослі особи вимагають призначення бустерних доз кожних 10 років.

Підсумовуючи: хворий на кашлюк перестає бути джерелом інфекції через 5 днів проведення адекватного лікування (макролід або котримоксазол) та через 21 день без антибіотикотерапії. Застосування антибіотику у пізнішому періоді є необґрунтованим. Рекомендується хіміопрофілактика після контакту з хворим. Також показані щеплення з застосуванням бустерних доз кожних 10 років. Це особливим чином стосується осіб з оточення новонароджених і немовлят, які є вкрай піддатливими до розвитку цього захворювання.