Під час яких інфекцій, окрім стрептококових, можуть спостерігатись нальоти на мигдаликах?

Дуже складно встановити етіологію тонзиліту виключно на основі вигляду нальотів. Окрім цього, навіть неможливо відрізнити стрептококовий фарингіт від фаринготонзиліту іншої етіології виключно на основі клінічної картини. Для збільшення ймовірності правильного діагнозу стрептококової ангіни та обмеження застосування антибіотиків в ситуації, коли для цього немає показань, опрацьовано складні бальні шкали оцінки ймовірності інфікування Streptococcus pyogenes, напр. шкалу Бріза (Breese), шкалу Сентора (Centor) у модифікації Мак-Айзека (McIsaac) чи шкалу Уолша (Walsh). Однак жодна з них не має діагностичної надійності. Якщо ймовірність стрептококової інфекції є високою, рекомендують застосувати антибіотикотерапію. У разі сумнівів – вирішальним є мікробіологічне дослідження. Його проведення рекомендується у тому разі, якщо на основі анамнезу і об’єктивного обстеження можна підозрювати стрептококову етіологію гострої ангіни (особливо у хворих, які отримали >2-х балів за шкалою Сентора/Мак-Айзека, або, як мінімум, середній ризик за шкалою Уолша). Ймовірність стрептококової інфекції збільшують: гарячка в анамнезі, гнійний ексудат на мигдаликах та збільшення передніх шийних лімфатичних вузлів, тоді як зменшують: кашель, захриплість, кон’юнктивіт, везикулярні висипи у ротовій порожнині, діарея та типовий вірусний висип.

Нальоти на мигдаликах можуть спричинятись як вірусами, так і іншими, окрім піогенного стрептококу, бактеріями. Наприклад, нальоти, які морфологічно нагадують гнійну ангіну, можуть спричиняти: аденовіруси, віруси герпесу (вірус простого герпесу 1 i 2 – ВПГ 1 i 2), Епштейна-Барр (викликає інфекційний мононуклеоз), ЦМВ (рідко) та ВІЛ. Серед бактерій необхідно перерахувати: стрептококи групи C та G, Arcanobacterium haemolyticum, Neisseria gonorrhoeae, Corynebacterium diphtheriae, Francisella tularensis, Fusobacterium necrophorum (ангіна Симановського-Венсана-Плаута), Yersinia pestis, Yersinia enterocolitica та змішану анаеробну флору. Нальоти на мигдаликах також можуть бути спричинені грибковою інфекцією, напр. Candida spp. (молочниця). Клінічна картина може бути специфічною для окремого мікроорганізму, однак у більшості випадків має мінливий і гетерогенний характер.

При дифтерії найчастіше спостерігаються сірі, ексудативні нальоти, які міцно прикріплені до мигдаликів і глотки. Вони оточені гіперемованою слизовою оболонкою, яка кровоточить під час спроб їх видалення. Також характерними є значно збільшені лімфатичні вузли. Схожий перебіг мають напр. стрептококові інфекції, мононуклеоз, гонорея та аденовірусні інфекції.

Підсумовуючи: на основі клінічної картини не можна встановити етіологію фаринготонзиліту, що протікає з гнійними нальотами.