Ми прагнемо й надалі безкоштовно надавати цей тип контенту. На жаль, коштів на це більше немає.
Без Вашої допомоги нам доведеться закрити проект до кінця 2024 року.
Зробіть пожертвуУ 7,5-річної дівчинки (з анамнезу відомо, що дитина була передчасно народженою) з огляду на низьку масу тіла та зріст (3-й центиль) прийнято рішення провести діагностичні дослідження. Результати аналізів крові були в межах норми (загальний аналіз, АЛТ, креатинін, глюкоза, ТТГ), однак результат тричі проведеного аналізу сечі був наступним: сеча трішки мутна, pH 6,0, питома вага 1,026; осад сечі: одиночні клітини плоского епітелію, лейкоцити 0–2 в полі зору, еритроцити 0–2 в полі зору, дуже значна кількість кристалів оксалату кальцію, одиночні бактерії, доволі численні смужки слизу (раніше доволі численні бактерії). Забір сечі до контейнера здійснено після підмивання розчином октенідину дигідрохлориду(0,1%) та 2-феноксиетанолу (2%); дівчинка без дизуричних проявів. Чи у зв’язку з помутнінням сечі та кристалами оксалату кальцію необхідна додаткова діагностика — напр. УЗД черевної порожнини, посів сечі, дослідження для виявлення причин гіперкальціурії? Які інші показники в сечі необхідно контролювати?
Оцінюють, що кальцій-оксалатний нефролітіаз (вевеліт, веделіт) складає приблизнo 40 % усіх випадків кальцієвого нефролітіазу. На додаток, доволі часто спостерігаються змішані за будовою конкременти — оксалати і фосфати кальцію (30–40 %) та оксалат кальцію у поєднанні з уратами (приблизно 5 %).
Кристали оксалату кальцію у сечі дитини можуть становити ризик розвитку як сечокам’яної хвороби (наявність конкрементів у сечовивідних шляхах), так і нефрокальцинозу (тобто насичення ниркових пірамід солями кальцію). Сечокам’яна хвороба — це цивілізаційна хвороба, яка тісно корелює з поліметаболічним синдромом, гіперінсулінізмом та епідемією ожиріння. У разі виявлення нефрокальцинозу завжди необхідно провести детальну діагностику для того, щоб виявити його причину, оскільки кальцієвий нефролітіаз становить серйозний фактор ризику розвитку термінальної ниркової недостатності і може бути генетично обумовленим.
Якщо в сечі дитини неодноразово виявлено численні кристали оксалату кальцію, тоді слід провести діагностику для виявлення вищезгаданих патологічних станів.
Діагностика повинна включати детальний анамнез щодо: наявності нефролітіазу і, можливо, нефрокальцинозу в сімейному анамнезі, інформації про поповнення вітамінів C, A, D3 у формі лікарських засобів (препарат, доза, тривалість поповнення); дотримання дієти – передусім що стосується вмісту тваринного білка, кальцію, оксалатів, кухонної солі, наявності діареї, синдрому короткої кишки та кількості і якості вживаної рідини (газовані напої? напої, стабілізовані ортофосфорною кислотою?).
Під час фізикального обстеження необхідно пам’ятати про вимірювання та відповідну інтерпретацію артеріального тиску дитини.
Базові додаткові дослідження включають:
· загальний аналіз та бактеріологічний посів сечі
· добовий збір сечі, у якому слід визначити: кальцій, натрій, магній, фосфати, сечову кислоту, цитрати, оксалати; у разі необхідності: білок та мікроальбумінурію (залежно від клінічної ситуації)
· аналіз другої порції сечі (визначення співвідношення: Ca/креатинін, Mg/креатинін, Mg/Ca, оксалати/креатинін; цитрати/креатинін)
· інші дослідження крові: визначення кислотно-лужної рівноваги, концентрація натрію, калію, кальцію, фосфатів, сечової кислоти, сечовини, креатиніну та загального білка.
Базове візуалізаційне дослідження – УЗД черевної порожнини – слід провести, звертаючи особливу увагу на сечовидільну систему (оцінка ехогенності пірамід, ступеня насичення ниркових синусів, наявності конкрементів у чашково-мисковій системі і сечовивідних шляхах, наявності застою сечі).Також можна зважити виконання оглядової РГ черевної порожнини.
Спеціалізовані дослідження, які необхідно провести у випадку виявлення нефролітіазу і/або нефрокальцинозу чи інших аномалій у попередніх дослідженнях: концентрація цистатину C, паратгормону, 25-гідроксикальциферолу [25(OH)D3] та активність лужної фосфатази.
1. Duława J.: Czynniki rozwoju kamicy nerkowej. Forum Nefrologiczne, 2009; 2 (3): 184–188
2. Zawadzki J.: Pytania do eksperta. Kamica układu moczowego u dzieci.. Medycyna Praktyczna – Pediatria, 2013; 3; 82–86
3. Brzósko S., Mysliwiec M.: Kamica moczowa. [W:] Antczak A., Myśliwiec M., Pruszczyk P. (red.): Wielka interna. Myśliwiec M. (red.): Nefrologia. Medical Tribune Polska, Warszawa, 2010