Чи у дитини з вираженою реакцією на укуси комарів слід підозрювати алергію?

Великі місцеві реакції після укусу комара часто виникають у дітей і можуть бути докучливими. Однак після укусів комарів — на відміну від укусів оси або бджоли — генералізованих реакцій, що загрожують життю, практично немає.  

Алергічна реакція після укусу комара пов'язана з наявністю алергії на білки, що містяться в слині комахи. Може відбуватися реакція негайного (IgE-залежного) або уповільненого (клітинного, залежного від Т-лімфоцитів) типу; також спостерігається механізм, що залежить від IgG4. В осіб без алергії типова реакція після укусу комара протікає з еритемою, яка з’являється приблизно через 10–20 хвилин, супроводжується невеликим сверблячим піхуром. Потім через кілька-кільканадцять годин розвивається сверблячий інфільтрат (папула), який зникає приблизно через 5–10 днів.

Про алергію на комарів свідчить місцева реакція, яка має нетиповий і тяжкий перебіг, або генералізована реакція (анафілаксія у вигляді генералізованої кропив’янки, ангіоневротичного набряку, нападу астми). Однак такий генералізований перебіг зустрічається дуже рідко (напр. у людей із системним мастоцитозом). Часто алергія на укус комара вражає людей з імунними порушеннями та осіб, заражених вірусом Епштейна-Барр (ВЕБ).

Наступні типи великих місцевих реакцій спостерігаються після укусу комара:

1) синдром Скітера — сверблячі, іноді болючі ділянки еритеми з набряком та інфільтрацією (які плутають із запаленням підшкірної сполучної тканини) розміром від кількох сантиметрів до >10 см. Вони розвиваються до кількох годин після укусу, зникають через кілька днів (3–10 днів). Можуть супроводжуватися невисокою гарячкою

2) сверблячі папули, пухирці, пухирі, піхурі, петехії і підшкірні крововиливи

3) феномен Артюса — зміни, що з’являються приблизно через 2–6 годин після укусу

4) пізні реакції з утворенням рубців.

Під час диференційної діагностики великої місцевої реакції слід враховувати вторинну бактеріальну інфекцію, зумовлену впровадженням бактерій під час розчухування піхура.

Діагностика інсектної алергії ґрунтується на анамнезі, виявленні часової залежності між появою місцевої реакції та укусом комахи і типових клінічних симптомах. Фотодокументація може бути корисною. Зазвичай цих даних достатньо, щоб поставити діагноз і застосувати лікування. Може розглядатися питання про поглиблення діагностики – напр. визначення антитіл проти ВЕБ. Може бути доцільним направити такого пацієнта до алерголога. Через відсутність комерційно доступних, стандартизованих алергенів слини комара діагностичні тести у вигляді прик-тестів та тестів in vivo не проводяться. Рекомбінантні алергени слини комара є доступними лише в кількох науково-дослідницьких центрах.

Варто зазначити, що з віком діти набувають природну толерантність до укусів комарів.