Чи кожна дитина з гострим доброякісним параінфекційним міозитом вимагає госпіталізації?

Запитання, яке надіслано до Редакції

Чи кожна дитина з гострим доброякісним параінфекційним міозитом вимагає госпіталізації? Чи у дитини з типовими симптомами слід визначати активність креатинкінази? Чи при цьому захворюванні спостерігаються ниркові ускладнення?

Відповідь

Доброякісний гострий міозит дитячого віку (benign acute childhood myositis) — це захворювання, з яким добре ознайомлені педіатри, вперше описане Лундбергом у 1957 році. Найчастіше спостерігається у хлопців шкільного віку та асоціюється з різними вірусними інфекціями. Здебільшого розвивається при зараженні вірусом грипу типу B, доволі часті випадки були діагностовані під час пандемії грипу AH1N1pdm09, також може виникати при інших вірусних інфекціях, напр. спричинених вірусами парагрипу чи ентеровірусами. Клінічно хвороба маніфестується раптовим болем у литках та м'язовою слабкістю із супровідними порушеннями ходи, які самостійно минають через декілька днів. Більшість випадків захворювання реєструють в осінньо-зимовий період збільшеної захворюваності на респіраторні інфекції. Характерним є анамнез — перенесена грипоподібна інфекція дихальних шляхів із гарячкою, що на 3–20 днів передувала появі симптомів з боку м'язів — міозит зазвичай розвивається на ранній стадії реконвалесценції. При грипі міозит найчастіше спостерігається в період від 24 до 72 годин від зникнення гострих симптомів захворювання (гарячка, кашель, риніт). Біль у м'язах виникає симетрично, має раптовий початок і найчастіше локалізується в литках (литкових м'язах). У результатах лабораторних досліджень здебільшого виявляють підвищену активність креатинфосфокінази (часто до кількох тисяч одиниць) та печінкових трансаміназ (переважно аспартатамінотрансферази) в сироватці, іноді гематологічні порушення. Лікування симптоматичне. Таке ускладнення, як вторинне до рабдоміолізу та міоглобінурії пошкодження нирок, у дітей спостерігається дуже рідко. Швидка постановка діагнозу має велике значення, оскільки запобігає проведенню непотрібних досліджень і терапевтичних втручань.

Вирішальне значення для тактики дій має клінічний стан хворого. Якщо загальний стан дитини задовільний, анамнез не обтяжений напр. щодо хронічних нервово-м'язових захворювань, аутоімунних захворювань чи хвороб серця, а під час медичного огляду не виявлено змін з боку серцево-судинної системи, а лише спостерігаються незначні відхилення від норми, напр. залишкові симптоми респіраторної інфекції і підвищена чутливість литкових м'язів, то в такому разі немає показань до госпіталізації, ані навіть до визначення активності креатинфосфокінази. Рекомендують провести загальний аналіз сечі в амбулаторних умовах та звернутись до лікаря у разі погіршення загального стану чи появи ускладнень. Загальний аналіз сечі проводиться для того, щоб виключити міоглобінурію, яка могла б спричинити пошкодження нирок. Проте, якщо загальний стан дитини середньої тяжкості, є застереження щодо стану серцево-судинної системи (напр. підозра на міокардит) або підозрюють нервово-м'язове захворювання (напр. синдром Гійєна-Барре, міастенія гравіс), захворювання щитоподібної залози, тромбоз глибоких вен, остит, новоутворення, аутоімунне захворювання (напр. нейроміозит, поліміозит), м'язову дистрофію чи іншу міопатію, у такому разі обов'язковим є поглиблення діагностики в лікарняних умовах, зокрема виключення міокардиту.

Підсумовуючи: доброякісний гострий міозит дитячого віку є відносно рідкісним гострим та самообмежуючим параінфекційним захворюванням м'язів зі сприятливим прогнозом, яке не вимагає лікування чи складної діагностики. Якщо загальний стан хворої дитини задовільний, а на основі анамнезу та медичного огляду не виникає  підозра на інше серйозне захворювання, хворий може проходити лікування в амбулаторних умовах і вимагає проведення лише контрольного загального аналізу сечі.