Чи можна підвищену активність ЛДГ вважати одним зі скринінгових параметрів у пацієнтів навіть з мінімальним ризиком новоутворення (неспецифічні симптоми)?

Опис клінічної ситуації

Під час скринінгових тестів, проведених у дівчини без жодних скарг та тривожних симптомів при фізикальному обстеженні, виявлено знижену кількість лейкоцитів (WBC 4000/мм3; лабораторна норма >4500). Дослідження проведено повторно в іншій лабораторії та виконано кілька додаткових визначень. Отримані наступні результати: лейкоцити 4500/мм3 (лабораторна норма >4000), мікроскопія мазка та інші параметри морфології крові в нормі, ШОЕ та сечова кислота в нормі, але активність ЛДГ — 580 МО/л.

Відповідь

Активність ЛДГ є дуже неспецифічним параметром, що відображає різні ситуації, які призводять до пошкодження тканин, включаючи розпад пухлинних клітин, що супроводжує їх масивну проліферацію.

Непухлинні причини підвищеної активності ЛДГ включають гемолітичну анемію, В12-дефіцитну анемію (ЛДГ є маркером неефективного еритропоезу), лімфаденіт, захворювання печінки та нирок, м’язові дистрофії та стан після значного фізичного навантаження. Тому активність ЛДГ не можна розглядати як один зі скринінгових параметрів онкологічного захворювання. Британські автори, аналізуючи різні випадки, в яких проводилось визначення активності ЛДГ у приймальному відділенні, дійшли висновку, що в понад 70 % випадків проведення дослідження було необґрунтованим. На мою думку, немає жодних показань для визначення ЛДГ у пацієнтки з ізольованим низьким рівнем лейкоцитів (див. опис клінічної ситуації). Так само немає особливого сенсу вимірювати активність ЛДГ у немовляти у гострій фазі вірусної інфекції, коли, природньо, можна очікувати збільшення пошкодження клітин.

З іншого боку, у дітей із діагностованим онкологічним захворюванням активність ЛДГ є дуже цінним параметром при оцінці ступеня поширення та агресивності новоутворень лімфатичної системи, особливо неходжкінських лімфом.