Гіпергідроз, як прояв вади серця

Гіпергідроз є одним із проявів вади серця у немовлят та дітей. Чи кожну дитину з гіпергідрозом необхідно керувати до кардіолога, якщо виключено інші причини цього симптому? Чи гіпергідроз при вроджених вадах серцях спостерігається лише після фізичного навантаження чи також у стані спокою та під час сну?

Генералізована підвищена пітливість (гіпергідроз) спостерігається у приблизно 1 % популяції. Розрізняють два різновиди гіпергідрозу: генералізований (симетричний) і асиметричний. Він може бути спричинений порушеннями терморегуляції або спостерігатись внаслідок емоційних порушень. У разі деяких гарячкових захворювань, після одужання, у дітей може зберігатись нестабільність центру терморегуляції і гіпергідроз, який спостерігається також за відсутності гарячки. Гіпергідроз також посилюється під впливом емоцій і стресу, а також у період дозрівання (період гормонального вибуху у молоді). Іноді індукується фізичним навантаженням, впливом тепла або холоду, або вживанням пікантних страв. Гіпергідроз супроводжує інші захворювання (гіпертиреоз, цукровий діабет, туберкульоз, онкологічне захворювання, ревматичне захворювання, мікоз) і зазвичай є лише супутнім симптомом. Емоційний гіпергідроз спостерігається у чоловіків і жінок. Часто захворювання починається у дитинстві або в період дозрівання, нерідко спостерігається також у членів найближчої родини дитини. Генералізований гіпергідроз спостерігається дуже рідко, набагато частіше зустрічається вогнищевий гіпергідроз в ділянці голови, долонь, стоп або пахвових ямок. Асиметричний гіпергідроз полягає у вогнищевих розладах потовиділення, спричинених неврологічними захворюваннями. Пітливість губ, голови і носа після вживання гарячих і гострих страв є фізіологічним явищем. Смаковий гіпергідроз може бути пов’язаний з захворюваннями автономної нервової системи. Найчастіша причина — це пошкодження симпатичних і парасимпатичних нервів голови та шиї.

Гіпергідроз не є патогномонічним симптомом конкретної вади серця, однак може бути проявом серцевої недостатності у дитини з гемодинамічно значущою вадою серця, кардитом, порушеннями серцевого ритму, які декомпенсують серцево-судинну систему, або кардіоміопатією. В залежності від ступеня серцевої недостатності гіпергідроз може спостерігатись як під час сну, у спокої, так і після фізичного навантаження. Зазвичай співіснує з іншими проявами серцевої недостатності, такими як: неспокій, труднощі при годуванні, відсутність приросту маси тіла, ледве відчутний пульс, низький артеріальний тиск, мармуровий малюнок шкіри, блідість шкірних покривів, холодні кінцівки, задишка, кашель, прекардіальна пульсація, глухі тони серця, порушення серцевого ритму та олігурія. Симптоми, що вказують на лівошлуночкову недостатність: збільшення лівого шлуночка, кашель, втягування міжреберних проміжків та крепітація в легенях. Задишка у спокої зменшується у сидячому положенні та посилюється у положенні лежачи. У деяких хворих спостерігається пароксизмальна нічна задишка і/або пароксизмальна задишка індукована навантаженням. Симптоми, що вказують на правошлуночкову недостатність: збільшення правого шлуночка, гепато- і спленомегалія, периферичні набряки, трансудати в порожнинах тіла, а також розширення яремних вен.

У дітей без інших вищенаведених кардіологічних суб’єктивних і об’єктивних симптомів серцевої недостатності гіпергідроз рідко становить ізольований прояв вади серця. Однак є ризик постановки неправильного діагнозу у наймолодших пацієнтів, у яких не виявлено типових аускультаційних симптомів вади/хвороби серця, наприклад у новонародженого та немовляти з аномалією коронарних судин і інфарктом міокарда, дилатаційною кардіоміопатією або міокардитом. У цих випадках гіпергідроз може бути першим помітним суб’єктивним проявом серцевої недостатності. Ці пацієнти потребуть проведення поглибленого педіатричного обстеження з оцінкою функціонального стану серця, а в залежності від результату обстеження — консультації кардіолога в ургентному або плановому порядку.