Транспорт пацієнтів під час серцево-легеневої реанімації

Чи у випадку пацієнтів із зупинкою серця в позалікарняних умовах і підозрою на інфаркт міокарда чи тромбоемболію легеневої артерії слід проводити транспортування до лікарні з триваючою серцево-легеневою реанімацією? Чи в таких випадках слід  пролонгувати втручання на базі спеціалізованих реанімаційних заходів (Advanced Life Support)?

Bernd W. Böttiger: Це питання є складним і значною мірою залежить від системи, в якій ви працюєте. Я приїхав з країни, у якій ми маємо лікарів екстреної медичної служби (EMS) в позалікарняних умовах. На всій території країни пацієнт у тяжкому стані має право отримати лікарську допомогу. У цих випадках лікар у позалікарняних умовах може прийняти рішення про припинення серцево-легеневої реанімації (СЛР) через, скажімо, 30–45 хвилин, в залежності від цілої ситуації, оскільки лікар може це рішення прийняти.

У моїй країні ми транспортуємо пацієнтів до лікарні при триваючій СЛР у тому випадку, якщо вважаємо, що в лікарні будуть доступними такі терапевтичні методи, доступу до яких немає в позалікарняних умовах. Наприклад, ми перевеземо пацієнта до лікарні за наявності в нього чи неї гіпотермії, оскільки нам необхідно досягти у пацієнта нормотермію — [без цього] ми не можемо припинити терапію. Ми кажемо, “Ніхто не є мертвим, доки не є нормотермічним.” У цьому випадку ми будемо здійснювати транспортування з триваючою СЛР.

Те ж саме стосується тяжкого отруєння, для лікування якого в лікарні є доступними деякі терапевтичні методи. Схожа ситуація стосується випадків зі значною підозрою на тромбоемболію легеневої артерії, оскільки в лікарні ви можете лікувати пацієнта з допомогою тромболітичних лікарських засобів чи з застосуванням екстракорпорального кровообігу, або інших подібних методів. У випадку тромбоемболії легеневої артерії також важливо, щоб не припиняти СЛР занадто рано. У ґайдлайнах Європейської ради реанімації ми рекомендуємо, щоб СЛР тривала, як мінімум, 90 хвилин, якщо стабілізації пацієнта не було досягнуто раніше на етапі підозри на тромбоемболію легеневої артерії, — це пов’язано з тим, що, у разі застосування тромболітиків під час СЛР у таких пацієнтів, відновлення кровообігу можна досягнути навіть через 1, 2, чи, можливо, 3 години.

При гострому інфаркті міокарда також може бути показане транспортування пацієнта у лікарню, оскільки в катетеризаційній лабораторії існує можливість відновити прохідність коронарної артерії, і в такому разі він чи вона мають шанс вижити. Однак, підсумовуючи, на даний момент у нас щодо цього питання немає сильних рекомендацій, оскільки немає жодних рандомізованих контрольованих досліджень, і саме тому рішення завжди є індивідуальним. Це стосується країн, які мають лікарів у позалікарняних умовах.