українська
Polski
English
Español
портал для лікарів
портал для лікарів
Ми прагнемо й надалі безкоштовно надавати цей тип контенту. На жаль, коштів на це більше немає.
Без Вашої допомоги нам доведеться закрити проект до кінця 2024 року.
Зробіть пожертву
Рисунок 1. Вірус кору/Фот. CDC
Кір до введення загальної імунізації був дуже поширеною тяжкою дитячою хворобою, яка протікає з висипом і високою гарячкою (близько 1/3 хворих дітей потребували госпіталізації). Збудником хвороби є вірус кору (відноситься до родини Paramyxoviridae).
Якщо дорослий уникнув контакту з хворобою в дитинстві або не був щеплений, у нього може розвинутися кір незалежно від віку. Кір — це хвороба, на яку хворіють лише люди, джерелом інфекції є хвора на кір людина. Інфекція передається повітряно-крапельним шляхом через контакт із виділеннями з дихальних шляхів хворих людей, розсіяними при кашлі і чханні. Кір є одним із найбільш заразних вірусних захворювань — після контакту з хворим хворіє понад 90 % людей, сприйнятливих до інфекції.
Хворий на кір стає заразним для оточуючих за 4 дні до появи висипу і до 4-х днів після його появи. Інкубаційний період, тобто час, що минув із моменту потрапляння вірусу в організм до появи перших симптомів захворювання, становить від 7-ми до 21-го днів, а характерний висип, що виникає у 98 % пацієнтів, зазвичай з'являється через 2 тижні після зараження.
Кору можна ефективно запобігти за допомогою профілактичних щеплень. Кір у дітей є серйозним захворюванням, але дорослі хворіють на кір ще важче. В середньому, навіть половина людей, які хворіють на кір у дорослому віці, мають ускладнення, більше того, дорослим госпіталізація може знадобитися у два рази частіше. Ускладнення кору варіюються в залежності від віку — у немовлят захворювання найчастіше ускладнюється діареєю, середнім отитом і ларингітом, тоді як серед дорослих найбільше поширені ускладнення з боку дихальної системи з розвитком пневмонії і гепатит.
Через загальну вакцинацію кір зустрічається все рідше і рідше. Найчастіше хворіють немовлята і маленькі діти, а також дорослі у віці старше 20-ти років. Випадки кору спостерігаються протягом усього року. Через широко поширену вакцинацію дітей кір повинен виникати все рідше, але все ще є люди, які не були щеплені через недбалість або ідеологічні причини (противники вакцинації). Захворювання щеплених осіб можливі, але рідкісні.
Симптоми кору у дорослих такі ж, як у дітей, тільки перебіг хвороби може бути більш серйозним у цілому, і ускладнення розвиваються частіше. Типовий червоний висип зазвичай з'являється через два тижні після контакту з вірусом кору.
Продромальні симптоми кору досить типові. До них належать кон'юнктивіт із світлобоязню, риніт, сухий, гавкаючий кашель з металевим відтінком, а також, найбільш специфічні для кору, невеликі білі або синьо-білі плями, оточені еритемою на слизовій оболонці рота (плями Бельського-Філатова-Копліка). Крім того, пацієнт скаржиться на нездужання, загальну слабкість, біль у горлі, головний біль і високу гарячку, яка поступово посилюється і може досягати 40,6 °С.
Симптоми розвинутого кору включають високу гарячку, кашель і типовий червоний зливний макуло-папульозний висип, який з'являється протягом 3–5 днів після появи продромальних симптомів. Висип характерно починається по лінії росту волосся за вухами, потім опускається на обличчя, потім на шию, тулуб і, нарешті, на кінцівки. Він зникає у тому ж порядку, залишаючи слабко-виражену буру пігментацію та висівкоподібне лущення епідермісу. Загалом, висип триває 4–6 днів і повністю зникає протягом 7–10 днів не залишаючи рубців.
Плями Бельського-Філатова-Копліка найчастіше зустрічаються на внутрішній поверхні щік у ділянці другого моляра. Вони з'являються за 1–2 дні до появи висипу на шкірі та зберігаються протягом перших 1–2 днів після його появи.
Коровий висип в основному охоплює обличчя, шию і тулуб, він набагато менш виражений на кінцівках і не поширюється на долоні і стопи.
Перебіг кору в дорослих осіб зазвичай середньо-тяжкий або тяжкий, а в половині випадків ускладнений. Ризик розвитку серйозних ускладнень і смерті від кору є найбільшим для дітей віком ≤5-ти років і дорослих віком ≥20-ти років. Ускладнення кору в дорослих відрізняються від таких у дітей, в яких найбільш поширеним ускладненням є діарея (пронос), що зустрічається у приблизно 8 %, середній отит (запалення середнього вуха), ларингіт (запалення гортані) і пневмонія (запалення легень), яка зустрічається у 1–6 %. Найбільш поширеними ускладненнями кору у дорослих є респіраторні захворювання. У деяких дорослих пацієнтів розвивається пневмонія, яка може бути первинною, спричиненою вірусом кору, або вторинною, викликаною бактеріями, найчастіше пневмококами та стафілококами. Пневмонія є найважливішою причиною смерті від кору.
Іншим важливим ускладненням, яке рідко зустрічається у дітей, є гепатит (запалення печінки), який спостерігається у значної частини дорослих пацієнтів.
Неврологічні ускладнення рідкісні, але серйозні. Енцефаліт (запалення головного мозку), який може привести до незворотного пошкодження головного мозку, виникає у близько 1 з 1000–2000 випадків кору. Найбільш небезпечним ускладненням є підгострий склерозуючий паненцефаліт (ПСПЕ), рідкісне, але серйозне дегенеративне захворювання центральної нервової системи, спричинене персистуючим зараженням вірусом кору. ПСПЕ зустрічається рідко, з частотою 1 на 100 000 випадків. ПСПЕ проявляється прогресуючими психічними й руховими розладами, які починаються, в середньому, через 7–10 років після зараження вірусом кору (найчастіше зустрічаються у дітей, інфікованих у віці <2-х років) і незворотно призводять до коми і смерті.
Тромбоцитопенія зустрічається один раз на 3000 випадків кору, що може супроводжуватися геморагічним висипом. У розвинених країнах летальність при кору становить приблизно 1 випадок на 1000 захворювань.
Кір зазвичай має тяжкий перебіг у вагітних жінок. У них найбільш важливим ускладненням є первинна корова пневмонія. Кір пов'язаний із ризиком викидня і передчасних пологів, але, на відміну від краснухи, він не викликає вроджених вад у плода.
Кір має дуже тяжкий перебіг в умовах імунодефіциту. Особливо тяжкий перебіг можливий у пацієнтів із порушеннями клітинно-опосередкованої імунної відповіді, у яких кір часто закінчується смертю. До них відносяться ВІЛ-інфіковані особи, пацієнти з вродженими тяжкими комбінованими імунодефіцитами і всі хворі з онкозахворюваннями, які проходять хіміотерапію або іншу імуносупресивну терапію. Пацієнти цієї групи особливо схильні до розвитку гострого енцефаліту і прогресуючої корової пневмонії. За деякими даними, летальність при кору серед хворих на онкозахворювання під час хіміотерапії досягає 70 %, а серед ВІЛ-інфікованих — 40 %. Важливо відзначити, що діагностика кору в пацієнтів із порушеннями клітинно-опосередкованого імунітету може бути складною, оскільки 25–40 % хворих не мають характерного корового висипу. Тяжкий перебіг кору також слід очікувати при кахексії (наприклад, при хронічному онкозахворюванні) та недостатньому харчуванні (наприклад, у алкоголіків і наркоманів).
У разі розвитку кору в дорослої особи слід очікувати середньо-тяжкий перебіг, високу гарячку і розвиток ускладнень. Близько половини дорослих хворих із кором потребують госпіталізації, тому слід звернутися по медичну допомогу. На жаль, етіологічне (причинне) лікування відсутнє. Можна використовувати жарознижуючі засоби самостійно. Необхідно залишатися в ліжку під час гарячки. Слід також пам'ятати про заразність кору. Пацієнт повинен уникати контакту з домочадцями та іншими особами, сприйнятливими до захворювання, оскільки вони можуть заразитися. Консультація також необхідна у разі підозри на розвиток ускладнень, наприклад погіршення самопочуття або відсутності покращення після декількох днів хвороби. Значна слабкість, кашель, прискорене дихання і задишка вказують на розвиток пневмонії. У свою чергу, нудота, блювання, відсутність апетиту чи пожовтіння шкіри (рідко) можуть вказувати на гепатит. Певні групи пацієнтів мають значно підвищений ризик розвитку ускладнень кору. До них відносяться вагітні жінки, люди з імунодефіцитом, наприклад, ВІЛ-інфіковані, особи з вродженими первинними імунодефіцитами, онкологічні пацієнти, що проходять хіміотерапію, і всі пацієнти, які отримують імунодепресанти з будь-якої причини.
Класичних клінічних симптомів зазвичай досить, щоб відрізнити кір від інших хвороб, що протікають із гарячкою і висипом та мають схожі клінічні прояви (краснуха, лихоманка Денге, В19 парвовірусна інфекція, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона і скарлатина). Посилення продромальних симптомів із характерними плямами Бельського-Філатова-Копліка, а також червоний зливний етапний висип, що виникає під час кору, настільки характерні, що зазвичай дозволяють швидко поставити правильний діагноз на підставі клінічного обстеження. Корисно розпитати про поїздки за кордон. Наприклад, поїздка в ендемічні райони, контакт із джерелом інфекції або хворим на кір протягом періоду часу, що відповідає інкубаційному періоду, дозволяє встановити епідеміологічний зв'язок між захворюванням і джерелом інфекції. Якщо хворий не переніс кір у дитинстві, а також не мав вакцинації проти цього захворювання, у такому разі діагноз також є більш імовірним. Додаткові обстеження мають велике значення у пацієнтів, які потребують госпіталізації, наприклад, у зв'язку з пневмонією або гепатитом. Лабораторні діагностичні критерії кору включають в себе наступні результати: поява раніше відсутніх специфічних антитіл проти кору, значне збільшення титрів специфічних антитіл IgG, ізоляція вірусу кору від пацієнта або ідентифікація РНК вірусу кору за допомогою полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР).
Етіологічне лікування кору відсутнє. Використовується лише симптоматичне лікування: жарознижуючі ліки й анальгетики. Антибіотики необхідні в разі розвитку бактеріальної пневмонії.
Кір, як правило, має самообмежуючий характер і залишає тривалий імунітет. Повторне виникнення кору вкрай рідкісне.
Більшість людей отримують довічний імунітет після кору, перенесеного в дитинстві або пізніше, і ніколи не хворіють повторно. Після зникнення симптомів і відсутності ускладнень можна відновити нормальну життєву і професійну активність.
Ізоляція людей із групи ризику розвитку інфекції є можливою, однак складною й непрактичною. Такі дії виправдані стосовно вагітних жінок, у яких ще не було кору, нещеплених немовлят (імунітет від матері зникає через 3 місяці після народження), а також пацієнтів із тяжкою імуносупресією. Хвора на кір людина є джерелом інфекції для оточуючих осіб за 4 дні до появи висипу і до 4-х днів після його появи.
У більшості країн (прим. ред. — включаючи Україну), є комбіновані вакцини проти кору, епідемічного паротиту та краснухи, і вакцинація є обов'язковою. Кір можна усунути профілактичними щепленнями за умови досягнення колективного імунітету. Вакцинація вимагає двох доз (прим. ред. — в Україні, згідно з календарем профілактичних щеплень, перша доза вакцини вводиться у віці 12 місяців, а бустерна доза — у 6-річному віці). Якщо дорослий не хворів на кір, вакцина може бути введена в будь-якому віці. Рекомендують вводити дві дози з інтервалом у, як мінімум, 4 тижні. Те, що людина вже хворіла на краснуху чи епідемічний паротит, не є протипоказанням для імунізації потрійною вакциною. Вакцинація проти кору не протипоказана після контакту з джерелом інфекції, навпаки, наявні дані свідчать про те, що введення вакцини протягом 72 годин після контакту з хворим може запобігти захворюванню. Післявакцинальний імунітет дуже стійкий; тільки в 5 % вакцинованих дітей через 10–15 років після вакцинації спостерігалось зниження цього імунітету й виникнення захворювання.
Не зафіксовано суттєвих побічних реакцій на вакцину проти кору, тому всі люди, сприйнятливі до цього захворювання, крім осіб з тяжкими порушеннями імунітету, можуть і повинні бути вакциновані. У Сполучених Штатах, де до запровадження вакцинації щорічно реєстрували більше 900 000 випадків захворювання на кір, після введення загальної вакцинації в 2001–2011 роках число випадків поступово зменшилося до декількох десятків випадків на рік, після чого спалахи захворювань періодично спостерігалися лише серед імігрантів і людей, які подорожували в ендемічні райони, а також, як наслідок цього, у людей, які відмовляються від щеплень.
