Кашель

Зміст

• Які найчастіші причини кашлю?
• Що робити, якщо з'явився кашель?
• Чи кашель може бути небезпечним?
• Як лікувати кашель?

Кашель — це захисний рефлекс, завдяки якому дихальні шляхи очищуються з надміру секрету чи сторонніх тіл.

Після глибокого вдиху при початково короткотривалому закритті гортані виникає швидкий видих. У той момент, коли відкривається гортань, високий тиск, що утворився у грудній клітці та легенях, раптово викидає повітря, яке забирає з собою частинки, які зустрічаються на його шляху.

Кашель може мати рефлекторний (мимовільний) характер або провокуватись добровільно. Рефлекторний кашель започатковується подразненням кашльових рецепторів у бронхах. У подальшому нервові імпульси проводяться у кашльовий центр головного мозку (точніше — довгастого мозку), де координується дія м’язів грудної клітки, діафрагми та гортані, які беруть участь у кашлі.

За тривалістю розрізняють гострий (тривалістю менше 3-х тижнів), підгострий (3–8 тижнів) і хронічний (більше 8-ми тижнів) кашель.

За характером виділяють кашель сухий (без відхаркування секрету) і продуктивний (мокрий, вологий), тобто з відхаркуванням секрету (відхаркуваний секрет фахово називають мокротинням).

Якими є причини кашлю?

Кашель є найчастішим симптомом захворювань дихальної системи. Гострий кашель найчастіше є проявом вірусної інфекції верхніх дихальних шляхів — глотки, гортані, трахеї, бронхів, рідше бактеріальної інфекції (дуже сильний кашель спостерігається при кашлюку) чи алергічного захворювання, зокрема алергічного риніту. Також спостерігається в разі появи у дихальних шляхах стороннього тіла, під час нападів астми, загострень хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ), пневмонії та тромбоемболії легеневої артерії.

Підгострий кашель найчастіше розвивається після перенесеної вірусної інфекції дихальних шляхів, коли відновлюється пошкоджений епітелій дихальних шляхів (зазвичай триває до кількох тижнів).

Часті причини хронічного кашлю:

• астма
• вживання інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (ліків, які застосовуються для лікування артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності, коронарної хвороби та захворювань нирок)
• куріння цигарок і ХОЗЛ
• гастроезофагеальний рефлюкс (закидання шлункового вмісту у стравохід і глотку, а з неї — у гортань і нижче розташовані дихальні шляхи)
• синусит.

Рідше викликається: новоутворенням легені, подразненням дихальних шляхів внаслідок забруднення атмосферного повітря, або на робочому місці (напр., пил, різні хімічні сполуки), туберкульозом, хронічними інтерстиціальними захворюваннями легень і перебуванням стороннього тіла в дихальних шляхах. Потрібно пам’ятати про те, що хронічний кашель є одним з основним симптомів новоутворень легені. Також кашель може мати психогенний характер.

Лікар може запідозрити причину кашлю на основі характеру кашлю і вигляду мокротиння. Сухий кашель вказує на вірусну інфекцію, астму, інтерстиціальне захворювання легень, серцеву недостатність або пов’язаний із вживанням інгібітора ангіотензинперетворюючого ферменту (спостерігається у близько 15 % осіб, які вживають ці ліки, зазвичай виникає впродовж першого тижня лікування і минає після відміни лікарського засобу, однак іноді лише через декілька тижнів).

Якщо відхаркується гнійне мокротиння (зелене або жовте), тоді причиною кашлю може бути інфекція наколоносових пазух, бронхів або легень. Відхаркування значної кількості (навіть пів склянки) гнійного мокротиння вказує на бронхоектазію. Кашель з відхаркуванням слизистого (білого) мокротиння, густого і в’язкого, зазвичай у ранкові години, є типовим для хронічного бронхіту і ХОЗЛ. Прозоре і в’язке мокротиння є характерним для астми, мокротиння з грудками і пробками спостерігається при мікозі дихальних шляхів та муковісцидозі. Причиною кров’янистого, тобто забарвленого кров’ю, мокротиння можуть бути: бронхіт, бронхоектазія, рак легені, туберкульоз і бактеріальне запалення легень.

Якщо у мокротинні видно частинки їжі, це означає, що існує сполучення між трахеєю та стравоходом (трахеостравохідна нориця), або ж особа, яка кашляє, захлинулася їжею. Однак необхідно пам’ятати про те, що вищенаведена інформація має орієнтовний характер. Для повної оцінки хронічного кашлю завжди необхідно сконтактуватися з лікарем!

Що робити у разі появи кашлю?

Якщо кашель супроводжується іншими тривожними симптомами, такими як задишка (відчуття нестачі повітря, труднощі під час дихання), значна слабкість, кровохаркання (відхаркування кров’ю), слід негайно звернутись до лікаря. Кашель, який вимагає втручання бригади швидкої медичної допомоги у зв’язку з потенційною загрозою для життя, це:

• кашель з відхаркуванням рожевого, пінистого секрету, що супроводжується сильною задишкою (і нерідко ціанозом, тобто синюшністю губ та шкіри, особливо обличчя і пальців рук), спричинений набряком легень внаслідок серцевої недостатності
• кашель у поєднанні з наростаючою задишкою, коли початково над легенями вислуховуються свистячі хрипи, які пізніше затихають, а стан хворого погіршується — тяжкий стан астми, який не припиняється, незважаючи на лікування, яке початково застосовували хворий та його родина
• кашель, спричинений аспірацією стороннього тіла, якщо попри кашель не вдається усунути стороннє тіло з дихальних шляхів і посилюється задишка
• кашель, після якого виникла втрата свідомості
• кашель з відхаркуванням крові.

Термінова консультація лікаря також необхідна у разі хронічного кашлю, особливо, якщо змінився його характер, або якщо він супроводжується: кровохарканням, задишкою, зниженням маси тіла і захриплістю (що зберігається більше 3-х тижнів).

Як лікують кашель?

Завданням лікаря після визначення причини кашлю є його ліквідація. Ліки, які пригнічують кашель (протикашльові) призначають рідко, у деяких випадках сухого, дуже сильного чи докучливого кашлю. Їх не слід застосовувати у випадку продуктивного кашлю. Основними протикашльовими лікарськими засобами є декстрометорфан і кодеїн, які вживають перорально у формі сиропу чи таблеток. Протикашльові засоби у невеликих дозах входять до складу комбінованих ліків „від застуди”.

У хворобах, при яких секрет затримується в дихальних шляхах, кашель приносить користь, оскільки дає можливість їх очистити. Саме тому його не потрібно пригнічувати, а навіть навпаки — застосовується тактика, спрямована на покращення ефективності кашлю (збільшення кількості відхаркуваного мокротиння). Найважливіша причина неефективності кашлю — це слабкість м’язів грудної клітки і живота, і тому основну роль відіграє дихальна реабілітація (фізіотерапія): процедури, які збільшують ефективність кашлю, та навчання ефективного кашлю.

Ліки, що посилюють відхаркування (відхаркуючі), розріджують секрет (муколітики), такі які ацетилцитсеїн, амброксол і месна, мають другорядне значення. Надається перевага їх пероральному застосуванню (у формі таблеток, сиропів чи порошків для приготування розчинів), хоча їх також можна застосовувати інгаляційно, тобто внутрішньобронхіально — шляхом т. зв. небулізації (лікарський засіб, який виготовляють у рідкій формі, вводиться з використанням пристрою [інгалятора], який виробляє аерозоль). Найпростішим способом розрідження секрету в дихальних шляхах є зволоження вдихуваного повітря за допомогою кімнатного зволожувача або інгаляції фізіологічного розчину натрію хлориду (0,9 % розчину NaCl).

Чи кашель може бути небезпечним?

Кашель рідко викликає ускладнення. До них належать: знепритомнення, пневмоторакс (внаслідок розриву альвеол і потрапляння повітря у плевральну порожнину) ,переломи ребер (зазвичай в осіб із патологічними змінами в ребрах, напр. остеопорозом чи пухлинними метастазами), пошкодження м’язів та міжреберних нервів.

Кашель потрібно пригнічувати після деяких операцій, напр. нейрохірургічних і окулістичних, оскільки такі супровідні симптоми, як загальне збудження і підвищення тиску всередині грудної клітки, можуть спричинити зростання тиску всередині черепа та очного яблука.