українська
Polski
English
Español
портал для лікарів
портал для лікарів
Дивертикули мають форму тонкостінних «мішечків» діаметром близько 1 см, котрі випуклюються назовні головної частини товстого кишківника, що називається поперечно-ободовою кишкою (див. рисунок). Кількість дивертикулів вагається від кількох до кількох десятків. Вони виникають у дорослих осіб після багатьох років дієти із низьким вмістом харчових волокон, типової для сучасних кулінарних вподобань. Такого типу їжа слабо заповнює кишківник, підвищує у ньому тиск та викликає потовщення стінки кишківника.
Набуті дивертикули вважаються цивілізаційним захворюванням. Деяке значення у їх розвитку можуть також мати генетичні фактори.
Дивертикули товстого кишківника належать до найбільш частих захворювань травного тракту. Частота їх виявлення зростає із віком. Серед осіб віком до 40 років лише 5 % мають дивертикули. Цей відсоток зростає до 30 % у віці після 60 років.
У близько 60 % осіб із дивертикулами не спостерігається жодних симптомів захворювання (безсимптомний дивертикульоз). Дивертикули у них діагнозуються випадково, напр. під час колоноскопії. Інші випадки становлять пацієнти із симптомною дивертикулярною хворобою (20–30 %), а також пацієнти із ускладненнями (5–10 %).
Дивертикулярна хвороба поперечно-ободової кишки проявляється болями у животі, метеоризмом та порушенням ритму дефекацій (діарея або закреп). Іноді спостерігаються короткочасні епізоди затримки стільця та газів.
Дивертикуліт (запалення дивертикулів) протікає додатково із гарячкою та наявністю болючого утвору у лівій нижній частині живота. Інші ускладнення — це внутрішньочеревний абсцес, перфорація товстого кишківника та повна кишкова непрохідність. Окремим ускладненням, не пов’язаним із запаленням, є кровотеча із дивертикулів, яка проявляється великою домішкою крові у калі або випорожненнями чистою кров’ю чи згустками.
Рецидивуючі болі, особливо у лівій половині живота, поєднані із метеоризмом та закрепом, вимагають звернення до лікаря, який призначить дослідження для підтвердження діагнозу дивертикулярної хвороби поперечно-ободової кишки.
Тяжчі симптоми — сильні болі у животі, гарячка та затримка випорожнень і газів — загалом вимагають негайної хірургічної консультації.
Простим та відносно легко доступним дослідженням є ультразвукове дослідження черевної порожними (УЗД). Це дослідження може підтвердити наявність дивертикулів товстого кишківника та вказати на можливість запалення дивертикулів та таких ускладнень, як абсцес, нориця чи перфорація кишківника.
Точнішими дослідженнями, проте важче доступними, є комп’ютерна томографія черевної порожнини і порожнини малого тазу та колоноскопія, яка, проте, є протипоказаною в осіб із симптомами дивертикуліту. Запалення підтверджують прості дослідження крові — пришвидшена ШОЕ, підвищена концентрація СРБ та лейкоцитоз.
Неускладнену дивертикулярну хворобу лікують амбулаторно за допомогою висівок (2–3 столові ложки на день), спазмолітичних та знеболювальних препаратів.
Дивертикуліт можна лікувати у стаціонарі за допомогою ліжкового режиму, строгої дієти та пероральних або довенних антибіотиків протягом 7–10 днів.
Інші ускладнення — внутрішньочеревний абсцес, перфорація кишківника та міжпетлева кишкова нориця — вимагають хірургічного лікування (часто ургентного). Показанням до операції може бути рецидивуючий дивертикуліт без додаткових ускладнень, проте такий спосіб лікування цього стану використовується досить рідко.
Більшість кровотеч (80 %) із дивертикулів припиняється самостійно. У багатьох хворих необхідним є проведення гемотрансфузій, ургентної колоноскопії в поєднанні із процедурою зупинки кровотечі або операції.
За допомогою консервативного лікування не можна усунути дивертикулів поперечно-ободової кишки. Навіть операція, яка полягає в усуненні фрагменту поперечно-ободової кишки із дивертикулами, не завжди означає вилікування, оскільки залишаються інші дивертикули та утворюються нові у інших відділах товстого кишківника.
У хворих із дивертикулами товстого кишківника необхідним є періодичний лікарський контроль та спостереження. Умовою успішного лікування найчастішої неускладненої дивертикулярної хвороби є постійне споживання висівок та спазмолітичних препаратів.
Єдиним, проте не підтвердженим, способом профілактики розвитку дивертикулів поперечно-ободової кислоти є вживання із дитячого віку дієти, багатої у харчові волокна (темні сорти хліба, овочі та фрукти). Цей спосіб харчування може попередити також частину ускладнень дивертикулярної хвороби.
Чи дивертикулярна хвороба є небезпечною?
Більшість осіб із дивертикулами товстого кишківника не мають ніяких симптомів. Лікування осіб із наявністю симптомів — просте та ефективне. Загрозу становлять ускладнення, такі як дивертикуліт, а особливо внутрішньочеревний абсцес, непрохідність, перфорація та кишкова кровотеча. В осіб старшого віку, обтяжених іншими захворюваннями, ці ускладнення є станами, що загрожують життю. Загрозу знижує хірургічне лікування, хоча не у кожному випадку.
Чи лікування може призвести до зникнення дивертикулів?
Дивертикули товстого кишківника є тривалими структурними змінами, що не зникають за допомогою дієти або ліків. Лише операція може зменшити кількість дивертикулів, хоча частина їх залишається або утворюються нові.
Чи зернові харчові продукти (насіння) підвищують ризик появи ускладнень дивертикулярної хвороби?
Відсутні докази того, що насіння та зерна злаків чи кукурудзи підвищували частоту появи ускладнень дивертикулярної хвороби. Детальніші дослідження стосувалися запалення, перфорації та кровотечі із дивертикулів.
Чи дивертикули є протипоказаннями до колоноскопії?
Наявність дивертикулів не є протипоказанням до колоноскопії. Єдиним обмеженням є дивертикуліт, але після його закінчення (через приблизно 6 тижн.) колоноскопію можна виконати і це слід зробити.
Яке значення мають пробіотики у лікуванні дивертикулярної хвороби?
Пробіотики викликають симптоматичне покращення у частини хворих із дивертикулами, проте мають допоміжне значення і не можуть вважатись основним та єдиним способом лікування.
