Інфекційні хвороби. Забір мазка з носоглотки

Автори фотографій: Maria Niebielecka, Jolanta Łukaszczyk

Скорочення: ПЛР — полімеразна ланцюгова реакція, CDC — Centers for Disease Control and Prevention, SARS-CoV-2 —коронавірус синдрому тяжкого гострого респіраторного синдрому 2

Вступ

Забір мазка з носоглотки — це процедура отримання матеріалу для виявлення різних мікроорганізмів, що знаходяться у верхніх дихальних шляхах: вірусів (зокрема РСВ [RSV], вірусів грипу або парагрипу, SARS-CoV-2) та бактерій (напр., Bordetella pertussis, Streptococcus pneumoniae). Залежно від підозрюваного мікроорганізму, зібраний матеріал може бути використаний для проведення касетних/антигенних та молекулярних (ПЛР) тестів. У даний час основним показанням для взяття мазка з носоглотки є підозра на інфікування SARS-CoV-2 (метод, якому надають перевагу Centers for Disease Control and Prevention [CDC]) США). Згідно з CDC, орофарингеальний мазок не є обов'язковим. Однак можна взяти мазок з декількох місць (напр., рото- та носоглотки, використовуючи 2 зонди-тампони або 1 зонд-тампон у вказаному вище порядку) і помістити зонди-тампони відповідно до інструкції у ту саму пробірку, що підвищує чутливість тесту.

Протипоказання і ускладнення

Абсолютних протипоказань для взяття мазка з носоглотки немає. Відносні протипоказання включають недавню травму або анатомічні дефекти лицьового черепа та виражений геморагічний діатез — вони можуть перешкоджати введенню зонда-тампона або збільшувати ризик місцевої травми та кровотечі. Ускладнення є наслідком місцевої травми тканин (кровотеча, болючість або дискомфорт). Процедура може спровокувати кашель і чхання, а іноді блювання (через подразнення задньої стінки глотки).

Необхідне обладнання

Засоби індивідуального захисту

Матеріал, забір якого проводиться, є інфекційним, а процедура може генерувати аерозоль (у разі чхання чи кашлю), тому особа, яка проводить забір мазка, повинна використовувати засоби індивідуального захисту: водонепроникний фартух з довгими рукавами, рукавички, маску та захисні окуляри чи екрани для обличчя (під час забору мазка в особи, щодо якої є підозра на зараження SARS-CoV-2, найкраще використовувати фільтруючу маску FFP2/FFP3 [у разі її відсутності прийнятна хірургічна маска, особливо, коли робота не виконується в умовах постійної експозиції], захисний екран для обличчя, додатковий халат, напр. флізеліновий, та подвійні рукавички — внутрішні одягати під манжети, а зовнішні на манжети халата). Процедуру слід проводити в окремому приміщенні з відповідною вентиляцією. Пацієнт повинен бути в масці, яку він знімає безпосередньо перед виконанням процедури.

Комплект для забору мазка

Перед виконанням процедури підготуйте комплект для забору мазка. Різновид транспортної пробірки-тампона та субстрату залежатимуть від виду мікроорганізму та запланованого дослідження.

Для збору мазків для дослідження методом ПЛР слід використовувати тільки зонди-тампони, виготовлені з синтетичних волокон, намотаних на пластиковий шток (інші можуть викликати інгібування ПЛР). Не можна використовувати зонди-тампони, виготовлені з органічного матеріалу (напр., бавовни, дерева) або альгінату кальцію, оскільки вони можуть інгібувати ПЛР. Також, у разі забору мазка для діагностики кашлюка, не слід використовувати зонди-тампони з тампонами, виготовленими з бавовни або штучного шовку (району). Універсальними вважаються зонди-тампони, тампони яких виготовлені з поліестру, дакрону або нейлону, а шток із пластику. Шток зонда-тампона має: заводську позначку, яка визначає глибину, на яку його необхідно ввести, а також місце звуження, в якому його слід переламати після перенесення в пробірку.

У випадку діагностики інфекції, викликаної SARS-CoV-2, можна використовувати:

1) комерційні набори — містять гнучкий флокований пластиковий зонд-тампон та транспортну пробірку з субстратом для вірусологічного дослідження

2) набори home made (для мазків з глотки та носа), які містять:

а) стерильні флоковані або стандартні пластикові зонди-тампони, тампони яких виготовлені з дакрону, віскози або штучного шовку

б) пробірки зі стерильним, забуференим 0,9 % розчином NaCl в об'ємі, який дозволяє занурити кінцеву частину зонда-тампона (рис. 1).

Рисунок 1. A — обладнання, необхідне для приготування набору home made: 1 — голка для забору 0,9 % розчину NaCl, 2 — шприц, 3 — невелика упаковка 0,9 % розчину NaCl (використовуйте невеликі упаковки, щоб уникнути забруднення розчину у випадку багаторазового використання), 4 — зонд-тампон, 5 — пробірка. Б — набрати шприцом 0,9% розчин NaCl з дотриманням правил асептики. В — приблизно 1 мл розчину потрібно налити в пробірку, в яку буде поміщений зонд-тампон після забору мазка

Перш ніж здійснити забір мазка, слід провести маркування пробірки, в яку буде перенесений зонд-тампон, і наклеїти на неї код (якщо вимагається; рис. 2).

Рисунок 2. Маркування та кодування транспортної пробірки-тампону. На пробірку слід помістити наступну інформацію: ім'я та прізвище пацієнта, дату народження, дату та час забору мазка

Інструкція забору мазка з носоглотки

1. Пацієнт повинен сидіти з випрямленою спиною, якщо це можливо - з підголівником; голова може бути розміщена вертикально або злегка нахилена назад.

2. Перекажіть пацієнту інформацію про те, що процедура може бути неприємною, оскільки зонд-тампон потрібно ввести глибоко.

3. Попросіть пацієнта зняти маску (зсунути з носа) та очистити ніс одноразовою хустинкою.

4. Виміряйте відстань між ніздрями та зовнішнім слуховим отвором, щоб оцінити відстань, на яку слід вести зонд-тампон (фактична глибина, на яку слід ввести зонд-тампон, трохи менша — у дорослих зазвичай на 1–2 см; рис. 3). Перш ніж розпакувати зонд-тампон, переконайтесь, що визначена відстань відповідає відстані між кінцевою частиною зонда-тампона та заводською позначкою (рис. 4).

Рисунок 3.

Рисунок 4.

5. Вийміть зонд-тампон із упаковки з дотриманням правил асептики (рис. 5).

Рисунок 5. Зонд-тампон — спосіб відкривання упаковки

6. Акуратно введіть зонд-тампон в порожнину носа — паралельно до піднебіння, доки не відчуєте опір, на глибину позначки (рис. 6).

Рисунок 6. Спосіб введення зонда-тампона

Якщо ви відчуєте опір набагато раніше, ніж вдасться досягти глибини, визначеної позначкою, дещо витягніть зонд-тампон і спробуйте ввести його під трохи іншим кутом, все ще паралельно до піднебіння. Якщо тампон не може бути введений на відповідну глибину через вибрану ніздрю (у пацієнта може бути викривлена перегородка носа або інша анатомічна перешкода), слід повторити спробу забору мазка через іншу половину носової порожнини.

7. Вставивши зонд-тампон на відповідну глибину (торкаючись задньої стінки глотки; рис. 7А), залиште його на кілька секунд, щоб секрет ввібрався, а потім обертайте його протягом 5–10 с для забору мазка (рис. 7Б).

Рисунок 7.

8. Повільно витягніть зонд-тампон, обертаючи його навколо осі.

9. Після збору матеріалу вставте зонд-тампон в пробірку з 0,9% розчином NaCl (або субстратом для вірусологічного дослідження, якщо ви використовуєте комерційний набір), і відламайте кінцеву частину палички, після чого щільно закрутіть кришку пробірки (рис. 8).

Рисунок 8. Перенесення зонда-тампона в транспортну пробірку — увесь кінець зонда-тампона слід занурити у 0,9 % розчин NaCl або субстрат для вірусологічної діагностики

Зберігання і транспорт матеріалів

Пробірку слід правильно упакувати. Правила упаковки зразків повинні відповідати рівню біологічної безпеки BSL2, а пакування і маркування контейнерів повинні здійснюватись відповідно до принципів, які застосовують щодо збудників захворювань у людей. Застосовується принцип потрійного пакування (1 — основна посудина, 2 — вторинна упаковка, 3 — зовнішня упаковка).

Зовнішню поверхню первинної упаковки слід розглядати як контаміновану, тому її слід помістити у вторинну упаковку таким чином, щоб мінімізувати ризик контамінації вторинної упаковки. Залежно від процедур, які використовуються у даному центрі, та кількості осіб, які беруть участь у заборі та пакуванні зібраних зразків, окремі кроки алгоритму дій можуть відрізнятися. Наприклад, якщо забір зразків здійснюють у пацієнта вдома і вся процедура проводиться лише однією людиною, то перед тим, як помістити первинний контейнер у вторинну упаковку, ця особа повинна вийти з дому пацієнта, провести деконтамінацію кистей рук, зняти зовнішні рукавички та зовнішній халат, повторно деконтамінувати руки, надіти нову пару рукавичок, продезінфікувати їх, помістити первинний посудину у вторинну упаковку, герметично закрити її, дезінфікувати руки, а потім зовнішню поверхню вторинної упаковки. У вторинній упаковці повинен бути абсорбуючий шар, який буде абсорбувати рідину у разі розгерметизації пробірки.

Скерування, прикріплені до зразків, не можна розміщувати у вторинній упаковці, їх слід помістити у запечатаний конверт, прикріплений до зовнішньої упаковки.

Рекомендована температура зберігання/транспортування залежить від типу матеріалу:

1) готове транспортне середовище — ≤5-ти днів при температурі 2–8°C, >5-ти днів при температурі -70°C (сухий лід)

2) набір home made — ≤2-х днів при температурі 2–8°C, >2-х днів при температурі -70°C (сухий лід).