ВООЗ переглянула критерії припинення ізоляції хворих на COVID-19

27 травня цього року Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) опублікувала оновлені рекомендації щодо тривалості ізоляції хворих на COVID-19. Оновлення було створене у відповідь на появу нових даних, які показують, що у пацієнта, у якого зникли симптоми COVID-19, результат ЗТ-ПЛР щодо наявності зараження SARS-CoV-2 все ще може бути позитивним протягом декількох тижнів, незважаючи на те, що пацієнт більше не виділяє віруси, здатні до реплікації. Тому мало ймовірно, що такі хворі можуть заражати інших людей.

Попередні рекомендації, опубліковані в січні 2020 р., включали два критерії, відповідність яким була обов’язковою, щоб можна було закінчити ізоляцію хворого на COVID-19:

1. відсутність симптомів захворювання

2. 2 негативних результати дослідження на наявність SARS-CoV-2 зі зразків, взятих з інтервалом у як мінімум 24 години.

В оновлені критерії не було включено лабораторний тест на SARS-CoV-2. Критерії застосовуються незалежно від того, де хворий перебував у ізоляції та наскільки тяжким був перебіг захворювання.

Нові критерії закінчення ізоляції у випадку:

1. Хворих на COVID-19, у яких спостерігались клінічні симптоми — щонайменше 10 днів після появи симптомів та додаткові 3 дні без клінічних симптомів, таких як:

• лихоманка (без прийому жарознижуючих лікарських засобів);

• респіраторні симптоми (у деяких пацієнтів можливий постінфекційний кашель, який триває довше, ніж період заразливості, але в таких випадках необхідні подальші наукові дослідження для оцінки ризику зараження контактних осіб і в деяких країнах можна й надалі застосовувати критерій 2-х негативних результатів ЗТ-ПЛР на наявність SARS-CoV-2).

2. Інфікованих хворих із безсимптомним перебігом — 10 днів від позитивного результату дослідження на наявність SARS-CoV-2.

Приклади

У пацієнта протягом 2 днів спостерігались симптоми COVID-19 — його ізоляцію можна припинити через 13 днів (10 + 3) від появи симптомів захворювання.

У пацієнта протягом 14 днів спостерігались симптоми COVID-19 — його ізоляцію можна припинити через 17 днів (14 + 3) від появи симптомів захворювання. 

У пацієнта протягом 30 днів спостерігались симптоми COVID-19 — його ізоляцію можна припинити через 33 дні (30 + 3) від появи симптомів захворювання.

Відмова від критерію негативного результату ЗТ-ПЛР як основи для припинення ізоляції значущо знизить навантаження на діагностичні лабораторії у період пандемії і зменшить витрати. Проте ВООЗ застерігає, що — в залежності від ситуації та можливостей системи — окремі країни можуть прийняти рішення про подальше проведення ПЛР-досліджень на наявність SARS-CoV-2 в якості критерію припинення ізоляції. У таких випадках можна дотримуватись попередніх рекомендацій.

Модифікація рекомендацій ґрунтувалася на наукових даних досліджень на  тваринних моделях та нечисленних клінічних дослідженнях, проведених із залученням людей, які свідчать про те, що наявність вірусу, здатного до реплікації та інфікування, у зразках, взятих із дихальних шляхів хворих на COVID-19 через 9 днів від появи симптомів, є рідкісноим явищем — особливо у пацієнтів зі слабко вираженими симптомами. У цей період у пацієнта вже здебільшого виробляються нейтралізуючі вірус антитіла, і в міру збільшення їх концентрації клінічні симптоми зникають. Тому здається безпечним прийняти рішення про припинення ізоляції на основі клінічних критеріїв, при яких мінімальний час ізоляції становить 13 днів. Слід зазначити, що відповідність клінічним критеріям вимагає повного зникнення симптомів у пацієнта за принаймні 3 дні до прийняття рішення про припинення ізоляції, а мінімальна тривалість ізоляції складає 13 днів.

ВООЗ обґрунтовує своє рішення про внесення змін до рекомендацій тим, що в умовах пандемії та обмежених ресурсів (людських, обладнання, організаційних) у районах із високим рівнем передачі вірусу було надзвичайно важко дотримуватися рекомендацій щодо проведення тестів, особливо у позалікарняних умовах. Оновлені критерії є компромісом між ризиком та користю, хоча, як зазначає ВООЗ, жоден критерій, який можна було б застосувати на практиці, не усуває ризик повністю. Існує мінімальний ризик передачі вірусу при прийнятті рішень на основі критеріїв, що не включають проведення тестів на наявність зараження SARS-CoV-2. Можуть бути випадки, коли цей ризик неприйнятний, напр., в осіб, які мають високий ризик передачі інфекції групам ризику, особливо сприйнятливим до розвитку тяжкого перебігу COVID-19. За таких обставин, як і у пацієнтів із тяжким перебігом COVID-19, з персистуючими симптомами або у пацієнтів, що перебувають у стані імуносупресії, лабораторний критерій все ще буде корисним у прийнятті рішення щодо продовження ізоляції.