Можливості оцінки інсулінорезистентності в осіб із цукровим діабетом 1-го типу

Дата: 19 жовтня, 2019
Автор: Aleksandra Uruska, Justyna Flotyńska

Прямі методи

Для об’єктивної оцінки чутливості тканин до дії інсуліну в групі осіб із цукровим діабетом 1-го типу слід провести еуглікемічний гіперінсулінемічний клемп-тест, який являється золотим стандартом оцінки інсулінорезистентності і був опрацьований De Fronzo 40 років тому. Вказаний метод базується на одночасній інфузії інсуліну та глюкози. Інсулін вводять у постійній внутрішньовенній інфузії у дозі, розрахованій на кілограм маси, яка дозволяє досягнути гіперінсулінемію. В той же час інфузію 20 % глюкози модифікують таким чином, щоб під час спостереження у пацієнта зберігалась нормоглікемія. Усе дослідження триває в середньому 2–4 години. На основі останніх 30 хвилин протоколу визначають чутливість тканин до дії екзогенного інсуліну, оцінюючи при цьому швидкість інфузії глюкози після досягнення стабільного рівня глікемії. Вона відповідає використанню глюкози тканинами і носить назву GDR (glucose disposal rate). Коефіцієнт GDR, що дорівнює або перевищує 7,0±0,5 мг/кг/хв, свідчить про чутливість тканин до дії інсуліну, натомість коефіцієнт GDR, що дорівнює або є нижчим, ніж 4,0 мг/кг/хв, вказує на значну інсулінорезистентність. Коефіцієнти GDR, які знаходяться в інтервалі 4,0–7,5 мг/кг/хв, вважають ранніми ознаками інсулінорезистентності8. На жаль, це дослідження не має особливого застосування у клінічній практиці з огляду на труднощі, пов’язані з його проведенням, кошти, а також ризик ускладнень.

Непрямі методи

Окрім прямих методів діагностики інсулінорезистентності також застосовуються і непрямі методи. Виявляється, що найпростіші інструменти, як зокрема антропометричні вимірювання, можуть дозволити запідозрити розвиток інсулінорезистентності. Виглядає на те, що окружність талії та ІМТ являються найсильнішими предикторами зниженої чутливості до інсуліну9. Особи з цукровим діабетом 1-го типу є цілком залежними від екзогенного інсуліну, у зв’язку з чим створюється враження, що добова доза інсуліну є добрим маркером резистентності до її дії10,11. З одного боку застосування занадто високих доз інсуліну віддзеркалює інсулінорезистентність, однак слід пам’ятати про те, що з другого боку воно може індукувати її розвиток12. Наукові дослідження вказують на те, що показник GDR на основі еуглікемічного гіперінсулінемічного клемп-тесту корелює з добовою дозою інсуліну, з актуальним показником HbA1c, а також з ІМТ, окружністю талії та атерогенною дисліпідемією13. Атерогенна дисліпідемія — це співіснування низької концентрації фракції холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ) та підвищеної концентрації тригліцеридів (ТГ) у сироватці крові. Вона спричинена збільшеною кількістю вісцеральної жирової клітковини, яка відіграє значущу роль у розвитку інсулінорезистентності14. Виявляється, що сироваткова концентрація ТГ та співвідношення ТГ/ЛПВЩ можуть бути добрими маркерами, що характеризують особи з надмірною вагою та зниженою чутливістю до дії інсуліну15. Суттєву роль при інсулінорезистентності також відіграє функція печінки16. Таким чином, підвищення активності печінкових ферментів може свідчити про стеатоз печінки, і у зв’язку з тим — про резистентність гепатоцитів до дії інсуліну. Гаммаглутаміл-транспептидаза (ГГТП) — це дешевий і простий показник інсулінорезистентності печінки. Її активність є підвищеною в осіб із ожирінням і має беззаперечний зв’язок із цукровим діабетом17. У літературі є багато даних, які вказують на те, що особи з цукровим діабетом 1-го типу мають підвищену активність ГГТП у сироватці крові, незалежно від кількості алкоголю, який вони вживають18.

Одним із маркерів інсулінорезистентності, який найбільш широко досліджується при цукровому діабеті 1-го типу, є коефіцієнт eGDR (estimated glucose disposal rate). Дослідники Pittsburgh Epidemiology of Diabetes Complications Study (EDC) скорелювали в осіб із цукровим діабетом 1-го типу різні клінічні дані та результати еуглікемічного гіперінсулінемічного клемп-тесту. На основі отриманих результатів було створено математичну формулу eGDR: 24,31 — 12,22 (WHR) — 3,29 (артеріальна гіпертензія 0/1) — 0,57 (глікований гемоглобін [HbA1c]) [мг/кг/хв]. Для його розрахунку необхідні такі дані, як: наявність артеріальної гіпертензії, індексу WHR і глікованого гемоглобіну19. Вважається, що чим нижчий результат, тим вища інсулінорезистентність. Також результати eGDR вдалося пов’язати з вмістом жирової тканини, який оцінювався з допомогою абсорбціометрії. Отже, чим нижчий результат eGDR, тим вищий вміст абдомінального жиру. Про придатність eGDR, як маркера інсулінорезистентності, свідчать результати досліджень, у яких виявлено його зв'язок із наявністю таких хронічних ускладнень, як діабетичної мікро- та макроангіопатії20,21.

Іншим показником, який на даний момент широко застосовується, являється VAI (Visceral Adiposity Index), який головним чином базується на даних, отриманих з ліпідного профілю. Він розраховується наступним чином для жінок: (окружність талії/36,58 + [1,89 × ІМТ]) × (ТГ/0,81) × (1,52/ЛПВЩ) та для чоловіків: (окружність талії /39,68 + [1,88 × ІМТ]) × (ТГ/1,03) × (1,31/ЛПВЩ)22. Доказано зв'язок цього маркера з серцево-судинним ризиком та негативну кореляцію з чутливістю тканин до інсуліну. Таким чином було запропоновано розглядати його як маркер абдомінального ожиріння та інсулінорезистентності. Остані дослідження підтверджують те, що чим вищий показник VAI, тим нижча чутливість тканин до дії інсуліну в осіб із цукровим діабетом 1-го типу23.

Підсумки

Завдяки основним дослідженням, доступним у клінічній практиці, ми можемо у простий спосіб оцінити, у якого пацієнта підозрюється знижена чутливість тканин до дії інсуліну. Не потрібно далеко шукати – для того, щоб у простий спосіб оцінити, чи «пацієнт є інсулінорезистентним», достатньо антропометричних вимірювань, оцінки добової потреби в інсуліні, ліпідного профілю, лабораторних показників функції печінки та збору анамнезу від пацієнта. Для того, щоб провести чітку оцінку, необхідно виконати більш спеціалізоване дослідження -- еуглікемічний гіперінсулінемічний клемп-тест. Інформація щодо рівня чутливості тканин до дії інсуліну дозволить застосувати заходи, спрямовані на зниження цього негативного явища, зокрема фізичну активність, припинення тютюнопаління, додавання до терапії метформіну, та покращить прогноз в осіб із цукровим діабетом 1-го типу.

 

Література

Користуючись цією сторінкою МП Ви погоджуєтесь використовувати файли cookie відповідно до Ваших поточних налаштувань браузера, а також згідно з нашою політикою щодо файлів cookie