Тонкоголкова аспіраційна біопсія (ТАБ) і застосування антикоагулянтів

Якою повинна бути тактика дій щодо хворого, в якого застосовуються антикоагулянти, та який має показання до проведення тонкоголкової аспіраційної біопсії щитоподібної залози?

Мета — мінімізувати геморагічні ускладнення. Якщо повна відміна антикоагулянту на декілька днів не призводить до значущого збільшення тромбоемболічного ризику, тоді це слід зробити (напр. пацієнт, який >3 місяці тому переніс тромбоз глибоких вен гомілки, який не був небезпечним). Однак у деяких ситуаціях ризик тромбоемболічних ускладнень дуже високий навіть при короткотривалій відміні антикоагулянту (напр., механічні клапани серця, окремі випадки фібриляції передсердь та венозної тромбоемболії).

У таких випадках найкраще провести інвазивну процедуру тоді, коли антикоагулянтна активність лікарського засобу буде найнижчою (напр. у разі застосування антагоніста вітаміну К при МНВ 1,5–2,0). У випадку вживання нових оральних антикоагулянтів слід діяти відповідно до інформації, розміщеної в інструкції для медичного застосування лікарських засобів (у якій детально описано тактику дій у періопераційному періоді). У випадку тонкоголкової біопсії бриджинг-терапія, тобто відміна орального антикоагулянту та застосування гепарину (найчастіше низькомолекулярного), зазвичай не рекомендується.