Запаморочення (головокружіння)

Відчуття обертального руху навколишнього середовища або власного тіла, часто, з супутніми нудотою або блюванням, що пов'язане з пошкодженням вестибулярного апарату та/або його нервових зв'язків (системне запаморочення).

Патомеханізм та причини

Пошкодження вестибулярного апарату внутрішнього вуха, вестибулярної частини VIII черепномозкового нерву, вестибулярного ядра у стовбурі мозку або інших структур нервової системи, що відповідають за утримання рівноваги (мозочок, ретикулярна формація, кора скронево-потиличної ділянки). Ілюзія руху виникає лише у випадку несиметричного пошкодження (однобічного); двобічне ушкодження не викликає запаморочення.

Причини:

1) периферичні — травма внутрішнього вуха (перелом піраміди скроневої кістки, перилімфатична нориця, струс лабіринту), лабіринтит, запалення вестибулярної частини VIII черепномозкового нерву (найчастіше — вірусне), пухлина у внутрішньому вусі, ішемія лабіринту (непрохідність передньої вестибулярної артерії, гілки передньої нижньої мозочкової артерії), хвороба Меньєра (водянка лабіринту невідомої етіології), отосклероз лабіринту, морська хвороба та доброякісне позиційне пароксизмальне запаморочення;

2) центральні — інсульт стовбуру мозку та мозочку, пухлина мосто-мозочкового кута, розсіяний склероз (вогнище демієлінізації в зоні входження VIII нерву), мігрень, епілептичний напад.

Діагностика

1. Суб’єктивне та об’єктивне обстеження: слід переконатися, що скарги пацієнта дійсно стосуються запаморочення — пацієнти часто використовують це слово для опису неспецифічних відчуттів невпевненості в утриманні положення тіла, проте, не пов’язаних iз відчуттям обертального руху (несистемне запаморочення). Ці відчуття можуть виникати з різних причин, таких як переднепритомний стан та інші порушення свідомості, порушення рівноваги, парези, епілептичний напад або атаксія. Необхідно визначити характерні риси запаморочення та наявність супутніх симптомів, що дозволить диференціювати центральну та периферичну причини →табл. 1.19-1.

2. Допоміжні дослідження: вестибулярні тести (калоричний, обертовий), аудіограма, нейровізуалізація (КТ, МРТ, МР-ангіографія), інші, в залежності від підозрюваної причини.

Таблиця 1.19-1. Диференційна діагностика запаморочення

Клінічні симптоми

Центральний синдром

Периферичний синдром

характер скарг (змін)

відчуття похитування або падіння, нестабільна постава і непевна хода

ілюзія обертання

початок симптомів

раптовий або поступовий

раптовний, пароксизмальний

інтенсивність

помірна або невелика

велика

перебіг

мінливий або стабільний

інтенсивність симптомів найбільша на початку, зазвичай, поступово зменшується

окремий епізод

триває декілька секунд; може призвести до падіння

від кількох хвилин до кількох годин

тривалість скарг (змін)

місяці, роки

до кількох тижнів

рухи голови

мало впливають на симптоми

посилюють запаморочення

порушення свідомості

можливі

немає

конвульсії

можливі

немає

біль голови

часто

рідко

порушення зору

двоїння, темні плямки, погіршення різкості, навіть сліпота

немає

симптоми пошкодження ЦНС

часто розвивається парез кінцівок або інші симптоми ураження черепно-мозкових нервів

може проявлятися тільки периферичним паралічем лицьового нерва

порушення слуху

немає

послаблення слуху, глухота, шум у вусі, відчуття повноти у вусі

Лікування

Залежить від причини. Симптоматичне лікування запаморочення периферичної етіології: тіетилперазин 6,5 мг кожні 6–8 год п/о, п/р, в/в, в/м або п/ш.

Користуючись цією сторінкою МП Ви погоджуєтесь використовувати файли cookie відповідно до Ваших поточних налаштувань браузера, а також згідно з нашою політикою щодо файлів cookie