Синьо-фіолетовий колір шкіри та слизових оболонок.
1. Справжній ціаноз зникає при натискуванні на шкіру. Причини: підвищена концентрація ненасиченого киснем гемоглобіну в капілярній крові (>5 г/дл) або наявність патологічного гемоглобіну (найчастіше — метгемоглобіну >0,5 г/дл).
1) Центральний ціаноз — генералізований, видимий на слизових оболонках (в основному, губ) та шкірі, яка, зазвичай, є теплою. При появі на мочці вушної раковини не зникає під впливом її масажу. Причини:
а) гіпоксемія (зазвичай, насичення киснем (SaO2 <85 %, PaO2) <60 мм рт. ст.) — дихальна недостатність, деякі вроджені вади серця, що призводять до вено-артеріального скидання — змішування артеріальної та венозної крові, зниження парціального тиску кисню у вдихуваному повітрі (на великих висотах);
б) наявність патологічного гемоглобіну — метгемоглобінемія, сульфгемоглобінемія (при нормальному рівні насичення киснем PaO2).
2) Периферичний ціаноз — видимий лише на шкірі дистальних частин тіла, яка, зазвичай, є холодною. При появі на мочці вушної раковини, зникає під впливом її масажу. Це симптом надмірної деоксигенації гемоглобіну в периферичних тканинах. Причини:
а) значне охолодження організму (фізіологічний спазм судин);
б) зменшення серцевого викиду (напр., кардіогенний шок, пізні стадії серцевої недостатності, стеноз мітрального або аортального клапанів);
в) місцеві порушення артеріальних судин (напр., атеросклероз, артеріальні емболії, хвороба Бюргера, діабетична ангіопатія);
г) вазомоторні розлади (невротичні, синдром Рейно, акроціаноз);
д) порушення відтоку венозної крові (тромбоз, посттромботичний синдром, флебіт поверхневих вен);
е) збільшення в’язкості крові (поліцитемія, кріоглобулінемія, гаммапатії).
2. Несправжній ціаноз не зникає при натисканні пальцем на шкіру. Виникає рідко. Причина: нефізіологічний пігмент у шкірі (ЛЗ – хлорпромазин, аміодарон, міноциклін; важкі метали — срібло, золото).
Оцінка параметрів життєдіяльності (дихання, пульс, артеріальний тиск, температура тіла), об’єктивне та суб’єктивне обстеження, пульсоксиметрія та, при необхідності, газометрія (ціаноз не є вірогідним симптомом гіпоксемії), оцінка реакції на кисневу терапію (не зникає при вадах серця з вено-артеріальним скиданням, при значному скиданні крові, ненасиченої киснем у легенях, та при наявності патологічного гемоглобіну), загальний аналіз периферичної крові (справжній ціаноз не виникає в осіб із важкою анемією, натомість, у пацієнтів з поліцитемією проявляється раніше), РГ грудної клітки, в залежності від підозрюваної причини, подальші обстеження серцево-судинні (ЕКГ, ехокардіографія та ін.) або дихальної системи (функціональні тести, КТ грудної клітки та ін.), визначення патологічного гемоглобіну.