Фіброміалгія

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ

Больовий синдром невідомої етіології, що характеризується хронічним генералізованим м'язово-суглобовим болем та болючістю в типових точках.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ТИПОВИЙ ПЕРЕБІГ

Розвивається у 8 разів частіше у жінок, головним чином європеоїдної раси у віці 35–55 років. Симптоми: хронічний генералізований м'язово-суглобовий біль, болючість у специфічних больових (чутливих) точках →рис. 16.20-1, порушення сну, втома та відчуття ригідностi тіла, схильність до фобій та депресії (у 75 % хворих), вегетативні та функціональні порушення різного ступеня вираженості.

Захворюванням, яке часто ототожнюють з фіброміалгію, є синдром хронічної втоми, при якому окрім багатьох симптомів, що нагадують фіброміалгію, спостерігається субфебрилітет, лімфаденопатія, біль у горлі та мігруючий біль у суглобах; натомість під час пальпації відповідної кількості больових точок не виявлено.

Рисунок 1. Чутливі точки при фіброміалгії

ДІАГНОСТИКА

Нові діагностичні критерії за ACR (2016) →табл. 16.20-1. Наявність інших захворювань не виключає діагнозу фіброміалгії, так як і наявність фіброміалгії не виключає співіснування у хворого  інших хворіб. Індекс вираженості фіброміалгії (fibromialgia severity — FS) становить суму індексу поширеності болю (WPI) та індексу вираженості симптомів (SSS). Співіснування фіброміалгії у хворих із РА. АС або ПсА може завищувати показники індексів DAS28 та BASDAI, які використовують під час відбору до біологічної терапії,  що може впливати на більш ранній початок такого лікування.

ЛІКУВАННЯ

Лікування є складним та включає в себе (рис. 16.20-2):

1) інструктаж пацієнта з метою роз'яснення суті захворювання, стратегії лікування та зниження тривоги;

2) нефармакологічну терапію: аеробні та силові тренування, які хворому часто складно виконувати з огляду на знижену толерантність до навантаження; різні методи психотерапії (напр., поведінкову терапію); акупунктуру, гідротерапію, загальносистемну кріотерапію та комплексне санаторне лікування;

3) фармакологічне лікування

а) антидепресанти — амітриптилін у низькій дозі, інгібітори зворотнього захоплення серотоніну та норадреналіну (напр., дулоксетин, міртазапін, венлафаксин); зменшують біль та втому, покращують сон і самопочуття, однак загалом не мають впливу на болючість чутливих точок;

б) анальгетики (трамадол), можливо інші слабкі опіоїди (не рекомендується застосовувати сильних опіоїдів), парацетамол; зменшення болю також спостерігалося після застосування праміпексолу, прегабаліну і габапентину (вказані ЛЗ можуть викликати деякі соматичні прояви, які спостерігаються при поліміалгії).

Не застосовуйте НПЗП та ГК.