Скарлатина

ЕТІОПАТОГЕНЕЗвгору

1. Етіологічний фактор: β-гемолітичні стрептококи (ВРНА) групи А, переважно гнійні стрептококи (Streptococcus pyogenes), інтегровані з фагом, відповідальним за продукцію відповідного типу еритрогенного токсину.

2. Патомеханізм: воротами інфекції при класичній скарлатині є ротова порожнина, при раневій скарлатині — пошкоджена шкіра. Клінічні симптоми скарлатини (лихоманка, екзантема і блювота) викликані пірогенними екзотоксинами, що виробляються деякими штамами стрептококів. Зміни шкіри спричинені еритрогенним токсином (типи А, В і С). Пірогенний токсин також є суперантигеном стрептококів, відповідальним за синдром стрептококового токсичного шоку.

3. Резервуар і шлях передачі, фактори ризику зараження, інкубаційний період і заразність: як при стрептококовій ангіні →розд. 3.3. Ризик захворіти після побутового контакту чутливої особи (без імунітету до токсину еритрогенного стрептокока) з хворим оцінюється в 25 %. В основному хворіють діти, у дорослих хвороба виникає спорадично. Найчастіше зараження відбувається в дитячих садках і школах. Захворювання виникають в помірному кліматі частіше в осінньо-зимові місяці.

КЛІНІЧНА КАРТИНА Та типовий перебігвгору

Початок захворювання гострий з гарячкою, блюванням, болем в горлі та висипкою з другого дня хвороби.

1. Симптоми стрептококової ангіни →розд. 3.3. Не виникають при раневій скарлатині.

2. Висип при скарлатині: дрібні цятки (найдрібніша висипка інфекційної етіології), висипання на обличчі (вони не зустрічаються в трикутній області між складками щік навколо рота — так званий трикутник Філатова), тулубі та кінцівках. Висип нагадує шкіру після проколу рисовою щіткою. Після стиснення висип ненадовго зникає і стає видимою жовтувата основа. На ліктьових згинах, в області пахв і паху, а також на шкірних складках висипання мають форму петехій, розташованих в одну лінію, що є результатом ламкості дрібних кровоносних судин, пошкоджених токсин. Шкіра шорстка. Якщо ураження шкіри дуже серйозні і зливаються, шкіра нагадує колір вареного омара. На 2–3-му тиж. захворювання починається характерне лущення шкіри (розгалуження на обличчі та тулубі, більші ділянки шкіри на долонях і підошвах) — спочатку обличчя, потім тулуба і потім кінцівок; може зберігатися протягом декількох тижнів.

3. Симптоми ураження інших органів: у важких випадках може виникнути запалення інших органів (напр., міокардит), як при стрептококовій ангіні →розд. 3.3.

ДІАГНОСТИКАвгору

Допоміжні дослідження

1. Визначення етіологічного фактора: посів мазка зі зіву та мигдалин або «швидкий» тест на наявність антигену BPHA →розд. 3.3.

2. Інші обстеження:

1) загальний аналіз крові — лейкоцитоз з нейтрофільозом (до 95 %) і часто наявність молодих форм нейтрофілів, в період реконвалесценції з 2-го тиж. можлива еозинофілія (до 20 %);

2) показаний аналіз сечі та визначення титру антистрептолізину О (АСО);

3) інші дослідження при органних ускладненнях.

Диференційна діагноcтика

Гарячкові екзантематозні захворювання (з або без фарингіту та тонзиліту):

1) інфекційні — краснуха, кір, інфекційний мононуклеоз, вторинний сифіліс, гостра ВІЛ-інфекція, синдром токсичного шоку, стафілококовий синдром опіку шкіри, сепсис з геморагічним діатезом;

2) неінфекційні — хвороба Кавасакі, медикаментозні висипання.

ЛІКУВАННЯвгору

Як при стрептококовій ангіні →розд. 3.3.

УСКЛАДНЕННЯвгору

Як при стрептококовій ангіні →розд. 3.3.

ПРОГНОЗвгору

Смертність при нелікованій скарлатині становить 15–20 %. При неускладненій скарлатині прогноз сприятливий.

ПРОФІЛАКТИКАвгору

Специфічні методи

Профілактичні щеплення: відсутні. Інфекція робить вас несприйнятливими до певного типу токсину.

Неспецифічні методи

Ізоляція хворих: протягом 24 годин від початку лікування відповідним антибіотиком.

Обов’язок повідомлення РСЕС:

так