Анізакідоз

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗвгору

Паразитарне захворювання, яке викликається личинками нематод роду Anisakis і Pseudoterranova. У більш широкому сенсі анізакідоз визначається як зараження будь-яким видом родини Anisakidae.

1. Етіологічний збудник: нематоди роду Anisakis і Pseudoterranova, переважно A. simplex (рис. 18.4-14) і P. decipiens (рис. 18.4-15).

2. Патомеханізм: личинки нематод, проковтнуті людиною, мігрують всередині стінки шлунка або тонкої кишки, рідко — товстої кишки. Хемотаксичні фактори, що виділяються личинками, призводять до утворення еозинофільних гранульом у м’язовому шарі стінки шлунка чи кишки через 4–6 днів після зараження. Якщо він проникає в стінку шлунка або кишечника, личинки можуть мігрувати і проникати в інші органи. У деяких пацієнтів розвивається сильно виражена IgE-опосередкована алергічна реакція на антигени паразитів.

3. Резервуар і шлях передачі: остаточними господарями Anisakis spp. є рибоїдні морські ссавці, які виділяють яйця нематод у воду. З яєць вилуплюються вільноживучі личинки, які потрапляють у порожнини тіла морських ракоподібних. Личинки нематод у ракоподібних є інвазивними для остаточних господарів, а також можуть інфікувати рибу та головоногих молюсків, які харчуються ракоподібними. Людина випадково заражається личинками, що знаходяться в рибах і головоногих молюсках.

4. Фактори ризику зараження: споживання дикої морської риби та головоногих молюсків (кальмарів), сирих або неправильно приготованих (напр., суші, сашимі, севіче, солоної, копченої та холодної маринованої риби).

5. Інкубаційний період та період заразливості: перші симптоми можуть виникнути через 1–12 год після проковтування личинок. Пацієнт не є заразливим для контактних осіб.

Епідеміологіявгору

Нематоди роду Anisakis є космополітичними, присутність заражених ними морських тварин виявлено в морях і океанах усіх географічних регіонів, включаючи Балтійське море (→рис. 18.4-16). Існує ≈200 видів риб і 25 видів головоногих молюсків, які можуть містити личинки Anisakis spp. На даний момент у світі зареєстровано >30 000 випадків анізакіазу, з найбільшою кількістю в Японії. У Польщі анізакіаз діагностується дуже рідко.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ПРИРОДНИЙ ПЕРЕБІГвгору

Симптоми залежать від типу нематоди та географічного регіону, де відбувається інфікування. У Японії частіше діагностують шлунковий анізакіаз, тоді як у Європі домінує кишковий анізакіаз. Ураження шлунка типове для інфекції, викликаної P. decipiens, і зазвичай протікає легше, ніж при інфекції, викликаної A. simplex.

Інфекція спочатку може протікати безсимптомно, потім її діагностують по блюванню живими або мертвими личинками через ≈48 годин після вживання зараженої риби.

1. Анізакіоз шлунка: через 1–12 год після вживання зараженої риби з’являються симптоми раптового початку: сильний біль в епігастрії, нудота, блювання, субфебрильна температура. Рідко спостерігається висип. Іноді спостерігаються симптоми інвазії стравоходу: відчуття «першіння» в горлі, кашель. Гострі симптоми зазвичай зникають протягом кількох днів, але у деяких пацієнтів біль у животі та нудота можуть тривати тижнями або навіть місяцями.

2. Кишковий анізакіаз: симптоми з’являються через 5–7 днів після інфікування і зберігаються протягом декількох днів у більшості пацієнтів. Типовим є рецидивуючий або постійний біль у животі, у деяких пацієнтів також спостерігаються нудота та блювання. Можуть розвинутися асцит і ознаки ураження очеревини. У небагатьох інфікованих людей симптоми, пов’язані із запаленням кишкової стінки, спричиненим інвазією, тривають довше.

3. Ектопічний (позакишковий) анізакіаз: виникає рідко, коли личинки нематод проникають у стінку шлунка або кишечника. Можуть бути залучені очеревина, плевра, брижа, печінка, підшлункова залоза, яєчник і підшкірна клітковина.

4. Алергічні реакції: найчастіше у інфікованих A. simplex: кропив’янка, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.

ДІАГНОСТИКАвгору

Допоміжні дослідження

1. Ідентифікація етіологічного фактора:

1) пряма ідентифікація личинок нематод у блювотних масах (або видимих при ендоскопії);

2) визначення антитіл проти антигенів нематод у сироватці крові методом ELISA або реакцією латекс-аглютинації;

3) визначення IgE антитіл проти A. simplex у пацієнтів з алергічними реакціями та підозрою на анізакіаз; перехресні реакції з антигенами Ascaris spp. і Toxocara canis ускладнюють інтерпретацію результату.

2. Інше: еозинофілія та підвищений рівень IgE в сироватці є поширеними.

Діагностичні критеріїї

Запідозрити анізакіаз можна на підставі симптомів хвороби (сильний біль у животі) та інформація про нещодавнє вживання сирої або недовареної риби чи головоногих молюсків. Діагноз ґрунтується на ідентифікації личинок нематод і позитивних результатах серологічних тестів.

Диференційна діагноcтика

гастродуоденіт іншої етіології, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, перитоніт іншої етіології, апендицит, кишкова непрохідність

Лікуваннявгору

Етіотропне лікування

Ендоскопічне видалення личинок з травного тракту. У разі шлункового та кишкового анізакіазу симптоми можуть зникати спонтанно. Кілька звітів підтверджують ефективність альбендазолу (400–800 мг 1 × на день п/о протягом 6–21 дня). Рідко, особливо при парентеральних формах, необхідне хірургічне втручання.

Ускладненнявгору

рідко: кишкова непрохідність, інвагінація, перфорація кишкової стінки

ПРОГНОЗвгору

У більшості пацієнтів прогноз сприятливий.

Профілактикавгору

Специфічні методи

Відсутні.

Неспецифічні методи

Уникайте вживання сирої або недовареної, маринованої або солоної риби та головоногих молюсків. Правильна термічна обробка (запобігає проникненню в шлунково-кишковий тракт, але не захищає від алергічних реакцій у разі проковтування мертвих личинок A. simplex):

1) приготування до >60 °C протягом ≥1 хв;

2) заморожування риби при -20 °C або нижче протягом 7 днів;

3) заморожування до -35 °C або нижче та зберігання при цій температурі ≥15 год або при -20 °C або нижче протягом 24 год перед споживанням.

Обов’язок повідомлення РСЕС:

Немає.